Справа № 127/19546/24
Провадження № 3/127/4968/24
09.07.2024м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 05.06.2024 о 14.10 год. на перехресті вул. Немирівське шосе - М. Шимка в м. Вінниці, де рух регулюється сигналами світлофора, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Skoda, д.н. НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора (жовтий), що призвело до зіткнення з автомобілем марки Mazda, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив виїзд на перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора. Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він здійснював рух на дозволений сигнал світлофора, а інший водій виїхав на перехрестя на червоний сигнал.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку його захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі - ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 16.11 ПДР.
Зі змісту абзацу першого пункту 16.11 ПДР випливає, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення суду надані схема ДТП, на якій зафіксоване розташування транспортних засобів, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заперечуючи факт порушення підзахисним ПДР, його захисник надала суду циклограму роботи світлофора на перехресті, а також запис з камер зовнішнього спостереження (далі - Запис).
З оглянутого в судовому засіданні запису випливає, що перехрестя, де мало місце зіткнення транспортних засобів, регульоване. Відповідно ж до абзацу першого пункту 16.1 ПДР випливає, що перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим; на такому перехресті знаки пріоритету не діють. Тому посилання у протоколі про адміністративне правопорушення на порушення вимог пункту 16.11 ПДР ОСОБА_1 слід визнати безпідставним. Крім того, з оглянутого в судовому засіданні Запису випливає, що саме водій автомобіля Mazda здійснив виїзд на перехрестя на заборонений - червоний - сигнал світлофора, докази того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснював рух на заборонений сигнал світлофора суду надані не були.
Статтею 256 КпАП визначений зміст протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема частиною першої зазначеної статті регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що предмет судового розгляду обмежений обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності такої винуватості, тобто не узгоджується зі стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (пункт 161 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» /Ireland v. United Kingdom/ заява № 25).
У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Як суд зазначив вище, наданими суду матеріалами було спростоване твердження, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, в частині того, що зіткнення транспортних засобів мало місце на нерегульованому перехресті. Натомість захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наданими суду доказами підтвердила факт виїзду на перехрестя на заборонений сигнал світлофора саме водієм автомобіля Mazda. Разом з тим, обставини дотримання цим водієм вимог ПДР не належать до повноважень суду в цьому провадженні. Вище суд вже зауважував, що частиною другою статті 251 КпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. При цьому обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, були спростовані у судовому засіданні.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: