Справа № 127/22658/24
Провадження № 2-о/127/492/24
09.07.2024 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Пустовіт А.С.,
розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово-окупованій території у м. Донецьк помер батько заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим представниками окупаційної влади.
На момент своєї смерті батько заявника проживав за місцем своєї реєстрації : АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є студенткою 3 курсу денної форми здобуття освіти бакалаврського рівня вищої освіти за спеціальністю 035.069 Філологія (східні мови та літератури (переклад включно), перша -японська) освітньої програми «Японська мова і література та переклад, англійська мова» Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка із 01.09.2021 року по 30.06.2025 року.
Враховуючи, що заявник є студенткою денного відділення, вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки її батько на момент смерті мав більше 13 років страхового стажу, що дає йому підстави для призначення пенсії по інвалідності III групи.
Однак для її отримання їй необхідно встановити факт смерті свого батька на тимчасово окупованій території, оскільки в неї відсутнє свідоцтво про смерть батька, видане українською владою внаслідок окупації м. Донецьк з 2014 року.
Реєстрація факту смерті органами РАЦС є неможливою в силу вимог законодавства України.
Вказана обставина змусила ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України для отримання свідоцтва про смерть її батька, та оформлення пенсії.
Представник заявника подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заяву ОСОБА_1 просив задовольнити.
У судове засідання представники заінтересованих осіб не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки така категорія справ розглядається негайно, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності заінтересованих осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2004 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території у м. Донецьк, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим представниками окупаційної влади.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.09.1997 року Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 на момент своєї смерті проживав за місцем своєї реєстрації : АДРЕСА_1 .
Згідно з карткою фізичної особи -платника податків, виданої 29.04.2003 року податковою інспекцією у Ленінському районі міста Донецька, батько заявника одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 7877 від 17.11.2023 року, виданим так само представниками окупаційної влади, батько заявника помер за місцем своєї реєстрації, причина смерті невідома.
Відповідно до свідоцтва про поховання серії НОМЕР_4 , виданого представниками окупаційної влади, батько заявника похований на Щегловському кладовищі міста Донецька 19.11.2023 року.
Відповідно до довідки від 09.09.2021 року № 3001-5000394203 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заявник має статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , що збігається з місцем проживання її батька на момент смерті, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже вказані вище свідоцтво та довідка не створюють правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , встановленим.
Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився у місті Донецьк, Донецької області, Україна та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, Донецької області, Україна, у віці 53 роки, який на час смерті був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи :
Заявник: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, 26, код ЄДРПОУ 25497415;
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, 043053, м. Київ, вул. Бульварно- Кудрявська, 26, код ЄДРПОУ 42098368.
Суддя