Справа № 619/3597/23 Головуючий суддя І інстанції Калиновська Л. В.
Провадження № 22-ц/818/1996/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
09 липня 2024 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мухіна Олега Миколайовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2023 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 01.12.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-116726383 від 01.12.2021, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 51925,08 гривень до 01.12.2027, зі строком повернення 72 місяців, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у фіксованій процентній ставці у розмірі - 49,9 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Банк виконав свої зобов'язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору. Станом на 04.05.2023 відповідач має заборгованість у сумі 91805,44 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 78427,01 грн., яких прострочено 681,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 13378,43 грн., з яких прострочено відсотків 12949,55 коп.
21.11.2023 на адресу суду від представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшла заява про заміну позивача АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Ухвалою суду від 30.11.2023 замінено позивача - АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
На підставі вищевикладеного, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021 у сумі 91805,44 гривень; стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 грн. 00 коп.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2024 року позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна Картка» №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021 у розмірі 91805 грн. 44 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2684 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мухін Олег Миколайович в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказав, що позивач виконав ухвалу суду від 30.11.2023 лише частково, не надавши оригінал угоди № CMDPI-1971989 від 01.12.2021 про акцепт публічної пропозиції для дослідження у судовому засіданні.
Зазначив, що відповідач не вчиняв жодної дії в електронному вигляді. Розрахунок заборгованості наданий позивачем не відповідає умовам визначеним у наданому кредитному договорі, є неналежним документом. Кредит був наданий у розмірі 51925,08 грн, а по розрахунку заборгованість складає 78427,01 грн. Приєднані позивачем копії документів не містять будь якої інформації щодо підписання додаткових договорів, зокрема щодо реструктуризації та капіталізації 27458,64 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" Панасюк Х.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05.03.2024 року у справі № 619/3597/23 - залишити без змін.
Вважає аргументи, наведені апелянтом у скарзі безпідставними і такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання за кредитним договором, який був підписаний електронним цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору, що передбачено п. 6 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію". На підтвердження цих обставин позивач надав до матеріалів справи копію підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Заяву-Договору про відкриття поточного рахунку та надання Кредиту "Кредит готівкою" № 014-RO-82-116726383, Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супровідних послуг), Паспорту споживчого кредиту. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді пор прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
У постанові ВС у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020 суд дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти і СМС-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Схожі правові висновки були висловлені у постанові Верховного Суду у складі КЦС у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Отже, аргументи скарги щодо недоведеності підписання відповідачем договору, на думку позивача є безпідставними, позивачем надано копію кредитного договору з електронним підписом Позичальника, яким є ОСОБА_1 .
Наявна у відповідача заборгованість підтверджуються наданими позивачем до суду виписками, які підписані електронним цифровим підписом відповідальності посадової особи АТ "Райффайзен Банку" та відповідно до правових висновків ВС КЦС у справі № 554/4300/16-ц є належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, а також - відповідними розрахунками позивача.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 91805 грн 44 коп. і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідно до ст. 367 ЦПК України дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов'язань, визначених кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, яка підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст.525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, сторони повинні виконувати свої обов'язки належним чином і у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст.1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» та підписав угоду № СМDРІ-1971989 від 01.12.2021 про акцепт Публічної пропозиції/Угода. Як вбачається зі змісту вказаної заяви, відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ "Райффайзен Банк Аваль" про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Райффайзен Банк Аваль", що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті банку, висловив повну та безумовну згоду з її умовами.
04.12.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 51925,08 гривень до 01.12.2027, зі строком на 72 місяців, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у фіксованій процентній ставці у розмірі - 49,9 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Банк виконав свої зобов'язання, надавши останньому кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору.
Згідно розрахунку заборгованості по картковому кредиту за договором, станом на 04.05.2023 відповідач має заборгованість у сумі 91805,44 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 78427,01 грн., яких прострочено 681,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 13378,43 грн., з яких прострочено відсотків 12949,55 коп.
20.10.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-64, відповідно до умов договору відступлення права вимоги та у відповідності до ст. 512-519 ЦК України, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (Первісний кредитор) відступає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги, в тому числі за кредитним договором №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором, та отримує право грошової вимоги по відношенню до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021.
Ухвалою суду від 30.11.2023 замінено позивача - АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість використовувати грошові кошти в межах кредитного ліміту.
Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов'язання не виконував, не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.
04.05.2023 відповідачу надсилалась вимога вих.№114/5-К-303692 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано, а навпаки в наданій суду заяві позовні вимоги позивача відповідач визнав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач покладені на нього зобов'язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав можливість відповідачу користуватись кредитними коштами, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку.
Разом з тим, у порушення умов заяви - договору відповідач свої зобов'язання за вказаним вище кредитним договором належним чином не виконала.
Із наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-116726383 від 01.12.2021 року вбачається, що станом на 04.05.2023 відповідач має заборгованість у сумі 91805,44 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 78427,01 грн., яких прострочено 681,85 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 13378,43 грн., з яких прострочено відсотків 12949,55 коп.
Доводи скарги про те, що відповідач договір та заяву відповідач не підписував, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються наданими доказами зі сторони позивача.
Отже, таким чином станом на 04.05.2023 ОСОБА_1 не сплатив заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №014-RO-82-116726383 від 01.12.2021, не виконав вимогу позивача про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тому позовні вимоги підлягали до задоволення в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи через належні та допустимі докази підтверджено виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором, а відповідачем та його представником в процесі судового розгляду розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявності заборгованості та її розміру суду не надано. Крім того, на час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято без додержання норм процесуального права або матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).
Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.
Тому відсутні визначені у ст. 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат, а понесені апелянтом судові витрати покладаються на нього.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мухіна Олега Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 березня 2024 року-залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 липня 2024 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Ю.М. Мальований.
Н.П. Пилипчук.