05 липня 2024 року
м. Харків
справа № 641/4938/23
провадження № 22-ц/818/2607/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у складі судді Боговського Д.Є. по справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду, 27 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційні скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на сьогоднішній день досі триває. Наказом Мінреінтеграції «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, у Харківської міської територіальної громади дата виникнення можливості бойових дій 15.09.2022 року і по день подання апеляційної скарги дата припинення можливості бойових дій не встановлена. Вказує на те, що позивач і її представник постійно мешкають у м. Харкові, яке щодня піддається ворожим обстрілам, через що у місті відбуваються постійні відключення світла (як аварійні, так і планові за графіками), відсутній зв'язок, Інтернет, тощо - і все це разом не давало змоги своєчасно після отримання повного тексту судового рішення підготувати аргументовану апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року доводи наведені скаржником, як на підставу пропуску строку на апеляційне оскарження, визнано неповажними та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме: зазначення дати отримання рішення суду, надання клопотання про поновлення строку з обґрунтуванням більш поважних доводів для поновлення строку, сплати судового збору у розмірі 2775,77 грн та надання доказів направлення іншим сторонам копії апеляційної скарги.
Також, було роз'яснено, що у разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суду ухвалено 28 березня 2024 року, повний текст рішення складено 02.04.2024. З апеляційною скаргою представник звернувся через систему «Електронний суд» 27 травня 2024 року. Отже апеляційна скарга була подана з порушенням вимог ч.1 ст. 354 ЦПК України.
30 червня 2024 року на виконання вимог ухвали від 17.06.2024 ОСОБА_1 надав квитанцію про сплату судового збору, докази направлення копії апеляційної скарги іншим сторонам та зазначив додаткові причини щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування більш поважних доводів посилається на те, що представник позивача ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою згідно довідки Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 16 червня 2022 року № 1632-7001289134 та згідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2015 року по справі № 640/22466/14-ц є опікуном недієздатної особи. З метою забезпечення безпеки підопічної особи та можливістю здійснення обов'язків, як опікуна ОСОБА_1 змушений, у зв'язку із вторгненням російської федерації, переїхати у більш безпечне місце, а саме до м. Миргород Полтавської області. Необхідність здійснення професійних обов'язків, як адвоката, та обов'язків встановлених рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.09.2015 року по справі № 640/22466/14-ц змушує ОСОБА_1 постійно перебувати в роз'їздах (відрядженнях). Крім того, загальновідомим фактом є проблеми з енергопостачанням по всій території України, включно в Полтавській області та в м. Харкові, що негативно впливає на професійні обов'язки, задоволення побутових потреб, використання часу і комфорту життя в цілому.
Наведені доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення було ухвалено судом 28 березня 2024 року.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 звернулась до суду через зареєстрований "Електроний кабінет". За змістом ст. 272 ЦПК України у випадку наявності електороного кабінету копія повного судового рішення надсилається учасникам справи в електроній формі протягом двох днів з дня його складання.
За змістом рішення повний текст рішення складено 02 квітня 2024 року, тому судова колегія виходить з того, що позивачка отримала судове рішення не пізніше 05.04.2024, а апеляційну скаргу було подано 27 травня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини» (Тeuschler v. Germany).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Також необхідно зазначити, що судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У пункті 47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.
Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року (справа № 626/2450/14-ц).
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує про те, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки («Каракуця проти України», 18986/06 від 16.02.2017, «Смірнова проти України», 36655/02 від 08.11.2005).
Судова колегія зазначає, що вказані ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на тривалість пропуску строку та надання адвокатом правничої допомоги на професійній основі не є поважними.
Також, судова колегія звертає увагу, що в якості причини пропуску строку особисто ОСОБА_3 зазначено лише відключення у м. Харкові світла. Проте загальновідомим є факт, що відключення світла після массованої атаки та блекауту в м. Харкові після 22 березня 2024 року відбувалось згідно графіків відключення, що не позбавляло позивачку звернутись з апеляційною скаргою.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку, встановленого статтею 354 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
На підставі викладеного, суд відмовляє ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали складено 05 липня 2024 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді Ю.М.Мальований
Н.П.Пилипчук