Справа № 552/1722/24 Номер провадження 33/814/780/24Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
08 липня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
За участю секретаря Дороженка Р.Г.,
Захисника - адвоката Павлюка І.О.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Павлюка Ігора Олександровича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року,
Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Павлюк І.О., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у інкримінованому правопорушенні за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що між сторонами відбувся черговий сімейний конфлікт, оскільки домашнє насильство вчиняється не вперше, а конфлікт триває протягом тривалого часу.
Вказує, що в даному випадку відбулось загострення суперечностей між сторонами, яке переросло в домашнє насильство, що супроводжувалось фізичним та психоемоційним насильством.
Перевіряючи матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінюючи викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №314218 від 03.03.2024, в цей же день, о 15:30 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, відносно своєї мами ОСОБА_1 , а саме хапав за одяг та погрожував фізичною розправою, висловлювався в її адресу принизливі слова чим могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-3 КУпАП.
Закриваючи провадження по справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу та події адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що обставини викладені в протоколі не доводять вчинення останнім правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також суд вказав, що притягнутий взагалі заперечив факт конфлікту з матір'ю, а на підтвердження обставин, викладених в протоколі, вказує лише потерпіла без надання інших підтверджуючих це доказів.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду з огляду на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як зазначалося вище та вбачається з протоколу, 03.03.2024, о 15:30 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 саме хапав за одяг та погрожував фізичною розправою своїй мамі ОСОБА_1 , 1954 року народження, висловлював в її адресу принизливі слова, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Згідно пояснень потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що 03.03.2024, близько 15:30 год,, перебуваючи за місцем свого проживання в неї виник конфлікт зі своїм сином, який звинуватив її в викраденні коштів, штовхав її взявши за комірці, погрожував та словесно принижував, використовуючи нецензурну лексику відносно неї.
В наданих поясненнях ОСОБА_2 вказує, що 03.03.2024, близько 15:30 год., в його матері виник конфлікт з невідомих причин, після чого вона викликала поліцію та почала робити наклепи в його бік. Оскільки за порадами соціальної служби він не спілкується і не контактує з нею, мати не може знайти способи, щоб він зробив якісь дії проти неї. Він робить лише повне ігнорування її та її провокацій в його бік. Такі ситуації вже виникали раніше в їх родині, коли вона неодноразово викликала поліцію, до його брата ОСОБА_3 . Так само матері не подобалася його співмешканка, вона постійно туди втручалася і робила наклепи, що це вже не вперше. З 90 років мати агресує на всіх членів родини, постійні лайки, провокації, нервові зриви, бійки з її боку. До психолога та психотерапевта йти відмовляється. З роками стає все тяжче спілкуватися і проживати з нею.
Після заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства з ОСОБА_1 працівником поліції було визначено середній рівень небезпеки.
Також працівником поліції, за результатами звернення потерпілої, було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 з забороною протягом 10 днів контактувати з постраждалою особою з 03.03.2024 по 13.03.2024.
Крім того, винесення аналогічних заборонних приписів щодо ОСОБА_2 як кривдника своєї матері, мали місце і в лютому 2024 року.
Також з долученого під час розгляду справи в суді першої інстанції рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 березня 2024 року вбачається, що заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено та видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 на строк 6 місяців.
Заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за її адресою, наближатися ближче ніж на 100 м. до місця проживання ОСОБА_1 , розшукувати її, якщо вона перебуває за власним бажанням у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь який спосіб спілкуватися з нею. Заборонено вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто або через інших осіб.
При розгляді справи про домашнє насильств встановлено, що сторони проживають спільно в належному потерпілій ОСОБА_1 житловому будинку, в якому син ОСОБА_2 скоює домашнє насильство щодо неї.
Стверджуючи про те, що син неодноразова прикладав до неї фізичну силу та вчиняв психологічний тиск у формі залякування, останньою надано суду консультативний висновок лікаря травматолога від 26.02.2024 р, яким при огляді ОСОБА_1 встановлено забій плеча та плечового поясу, з наявними гематомами правого плеча.
Як зазначалось вище, однією з особливостей домашнього насильства є наявність патерну, тобто повторюваних в часі інцидентів множинних видів насильства.
В даному випадку такий патерн має місце та доводиться матеріалами справи.
Зокрема, на а.с. 35 - 39 маються відповіді з органів поліції на звернення ОСОБА_1 по факту конфлікту з сином та застосування до неї домашнього насильства. З вказаних відповідей вбачається, що остання впродовж лютого - квітня 2024 року п'ять разів зверталась до поліції із заявами про вчинення сином ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства. За результатами таких звернень складались протоколи про адміністративну відповідальність та виносились щодо кривдника ОСОБА_2 термінові заборонні приписи.
Так, 15.02.2024 працівниками поліції також було складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника терміном на 7 днів
Чинне законодавство при вирішенні справ подібної категорії вказує на важливість розрізняти такі поняття як «сварка», «конфлікт», «насильство», оскільки не кожний конфлікт може перейти в домашнє насильство.
В даному випадку, учасниками події не заперечується фактичний довготриваючий конфлікт між матір'ю та сином, який в даному випадку переріс в домашнє насильство.
Таким чином, зібраними по справі докази в їх сукупності доводиться вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_1 .
За вказаних обставини, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях притягнутого ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП., а відтак закриття провадження по справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП є помилковим, здійсненим при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи та невірній оцінці доказів.
Разом з цим, згідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Враховуючи, що зібраними по справі доказами в їх сукупності доводиться вина ОСОБА_2 в скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, проте на даний час вже закінчились визначені ст. 38 КУпАП строки притягнення до відповідальності, провадження по справі підлягає закриттю у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Павлюка Ігора Олександровича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна