Справа № 532/1574/23 Номер провадження 22-ц/814/841/24Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
01 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року у складі судді Макарчука С. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У липні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила суд розірвати шлюб із відповідачем ОСОБА_1 , посилаючись на фактичне припинення шлюбних відносин сторін та неможливість подальшого спільного життя і збереження шлюбу.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року прийнято визнання ОСОБА_1 позову, позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09.06.2012 у Відділі ДРАЦС Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 19, розірвано.
Ухвалено після розірвання шлюбу позивача й надалі іменувати прізвищем « ОСОБА_4 ».
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, заперечуючи проти розірвання шлюбу та посилаючись на те, що суд не вислухав доводи сторін та не вжив заходів щодо примирення подружжя, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне та передчасне і надати сторонам строк для примирення і збереження сім'ї.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 січня 2024 року сторонам надано двомісячний строк для примирення до 29 березня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та у письмових поясненнях від 26 березня 2024 року, вказуючи на неможливість їх примирення, позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України).
По справі встановлено, що 09 червня 2012 року сторони по справі уклали шлюб, який того ж дня було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, про що у Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 19.
У шлюбі в них народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу сторін, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, оскільки перебування позивачки у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно частини другої статті 104 та частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У справі, що переглядається, апеляційним судом надавався сторонам строк для примирення, проте на час розгляду справи сторони не повідомили суд про відновлення своїх відносин та не здійснили жодних дій, які б могли свідчити про їх бажання зберегти сім'ю.
По справі встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що сторони сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально та подальше збереження даного шлюбу є неможливим і суперечитиме інтересам позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо можливості збереження шлюбу сторін не знайшли свого підтвердження.
Порушень норм процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.
У матеріалах справи є докази направлення за адресою реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 позовної заяви із додатками та ухвали суду про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 09 год 19.09.2023 у приміщенні Кобеляцького районного суду Полтавської області, які не були одержані відповідачем та повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони.
Про зміну місця проживання або місця перебування відповідач суд в установленому законом порядку не повідомив, тож доводи його апеляційної скарги про невручення копії позовної заяви та його необізнаність із зазначеними позивачем причинами розлучення та датою проведення судового засідання по розгляду справи за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Заява від імені ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність та визнання позову в повному обсязі була здана особисто заявником до Кобеляцького районного суду 18.09.2023, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду. Доводи апелянта, що дана заява була написана ним під диктовку, не відповідала його внутрішній волі, а волевиявлення не було вільним, належними та допустимими доказами у справі не підтверджується.
Виходячи із принципів доказування у цивільному судочинстві щодо обов'язку кожної сторони довести суду ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, та заборони доказування на підставі припущень, колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача стосовно визнання ним позову, що відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 49, частин першої, четвертої статті 206 ЦПК України є процесуальним правом відповідача та за наявності для того законних підстав може бути враховано судом при винесенні рішення про задоволення позову.
До вирішення справи відповідач свою заяву про визнання позову не відкликав, а неявка у судове засідання 19.09.2023 сторін, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, не перешкоджала розгляду та вирішенню справи судом, тому доводи відповідача, що суд розглянув справу без його участі є безпідставними.
Встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу сторін було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається.
За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С. Б. Бутенко
Судді: О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна