Справа № 550/38/24 Номер провадження 22-ц/814/2583/24Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
03 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобовязання повернути безпідставно списані кошти за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2024 року, прийнятого під головуванням судді Хоменка Д.Є. в сел.Чутово,-
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», має дві картки «Для виплат» та «Універсальна».
На карті «Універсальна» № 5168755462426459 банком був нарахований кредитний ліміт у розмірі 34000,00 грн. з якого, 18.10.2022 року були вчинені не санкціоновані списання коштів, перевіривши баланс карти позивач побачила, що впродовж 9 хвилин з 13 год. 24 хв. до 13 год. 32 хв. включно було проведено 25 транзакцій, з них 1 транзакція у сумі 299,00 грн. і 24 транзакції по 999,00 грн. на загальну суму 24275,00 грн.
Вказані перекази коштів ОСОБА_1 не ініціювала, платіжну картку третім особам не передавала і секретну інформацію зокрема, ПІН-код та CVV2 код також нікому не повідомляла, з моменту оформлення картки нею не користувалась.
Після того, як позивачем було виявлено несанкціоноване списання коштів вона зайшла до електронного кабінету «Приват24» і заблокувала картку «Універсальна» та зателефонувала на гарячу лінію банку і повідомила співробітнику банку про шахрайські дії.
18.10.2022 року позивач звернулась до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення та до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у смт. Чутове, Полтавського району Полтавської області з відповідною заявою.
24.12.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» на карту позивача «Для виплат» повернуло 14 платежів по 999,00 грн. у загальній сумі 13986,00 грн., отже сума в розмірі 10289,00 грн. залишилась не поверненою і банк нараховує на цю суму проценти за користування, пені, штрафи, комісії.
Позивач звернулась до відповідача про повернення їй на карту «Універсальна» списаних коштів в сумі 10289,00 грн.
Однак листом від 15.07.2023 року позивача повідомлено, що відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем, встановлено ліміт на проведення операцій по оскарженню не більше ніж по 15 заявок, а отже банк ніяким чином не має права вплинути на кількість операцій, які можливо оскаржити.
Враховуючи те, що відповідачем безпідставно перераховані кошти не повернені, позивач просила:
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути безпідставно списані грошові кошти в сумі 10289,00 грн.,
-скасувати за картковим рахунком позивача № НОМЕР_1 будь яку заборгованість за використаним кредитним лімітом, що утворилася внаслідок несанкціонованих операцій від 18.10.2022 року,
-стягнути інфляційні витрати у розмірі 598,76 грн., 3% річних у розмірі 374,63 грн., пеню у розмірі 5675,58 грн. та судові витрати.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов'язання повернути безпідставно списані кошти.
Зобов'язано акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 безпідставно списані з банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 10289,00 грн. шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 рахунок НОМЕР_2 .
Зобов'язано акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» скасувати за картковим рахунком ОСОБА_1 № НОМЕР_1 рахунок НОМЕР_2 будь яку заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 18.10.2022 року.
Стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі 598,76 грн., 3% річних у розмірі 374,63 грн. та пеню у розмірі 5675,58 грн.
Стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, у розмірі 1211,20 грн..
Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вважають, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з повідомленням про втрату доступу до електронного платіжного засобу, в тому числі про втрату особистих даних і незаконного використання інформації третіми особами для ініціювання платіжних операцій, вже після проведення оспорюваних платежів.
Вказують, що так як, на час звернення позивача до банку, платіжні операції були завершені та кошти вже були відправлені одержувачу, АТ КБ «ПриватБанк» не мав законних підстав ініціювати відкликання платіжних операцій. Натомість, з метою захисту інтересів клієнта ОСОБА_1 та вирішення спору, АТ КБ «ПриватБанк» було сформовано фінансові претензії до банку-екваєру, на рахунок якого були здійснені оспорювані платежі на повернення платежів за процедурою Chargeback за участі міжнародної платіжної системи, в результаті чого позивачу були повернуті кошти в розмірі 13990 грн.
Зазначають, що вимога позивача щодо повернення на її рахунок 10289 грн. є безпідставною, оскільки відповідач не був ініціатором та набувачем грошових коштів за платіжними операціями, що відбулися на кредитному картковому рахунку позивача 18.10.2022 року, а тому на банк не може бути покладений обов'язок з повернення ОСОБА_1 коштів.
При цьому, платіжні операції були здійснені за рахунок кредитних коштів АТ КБ «ПриватБанк», а тому вимагати від банку сплати на користь позивача залишку коштів у сумі 10289 грн. є безпідставним, адже фактично, така позовна вимога спрямована на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок коштів банку, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Зауважують, що стягнення судом на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 625 ЦК України в даному випадку є помилковими, адже, вищезазначені норми закону регламентують нарахування неустойки у разі прострочення виконавцем роботи/послуг згідно з договором або іншого неналежного виконання зобов'язання.
У відзиві адвокат Ямполець І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» відмовити, а рішення районного суду залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та на її ім'я відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
18.10.2022 року з карткового рахунку позивача здійснено 25 транзакцій, внаслідок чого відбулося списання грошових коштів 1 транзакція в сумі 299,00 грн. і 24 транзакції по 999,00 грн., а всього на загальну суму 24275,00 грн.
По факту несанкціонованого списання коштів позивач відразу зателефонувала на гарячу лінію банку та 26.12.2022 року звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про повернення на її рахунок грошових коштів, які були списані з її карткового рахунку 18.10.2022 року. Також у заяві позивач зазначила, що вказані перекази коштів не ініціювала, платіжну картку третім особам не передавала, секретну інформацію, зокрема ПІН-код та CVV2 код також нікому не повідомляла та з моменту оформлення цієї картки ніколи нею не користувалась.
Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , 19.10.2022 року відкрито кримінальне провадження №12022170450000459 за ст. 185 ч. 4 КК України, в якій вона вказала, що 18.10.2022 року невідома особа з її кредитної картки № № НОМЕР_1 викрала грошові кошти.
На звернення позивача банк рекомендовав їй звернутися до правоохоронних органів.
Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що позивач як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Натомість, оскільки володілець банківського рахунку є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, то останній несе цивільну відповідальність за неналежне виконання послуг відповідно до ч.5 ст.10 Закону у виді пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожен день прострочення.
Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242св20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799св21) від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21 (провадження № 61-19319св21).
Судом першої інстанції установлено, що після безпідставного списання грошових коштів із банківського рахунку, ОСОБА_1 виконала усі дії та надала усю інформацію, яка необхідна була АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення розслідування щодо спірних операцій.
Так, позивач після виявлення несанкціонованого списання невідкладно здійснила всі дії, які залежали від неї, зайшла до свого електронного кабінету у застосунку та заблокувала картку, а також повідомила на гарячу лінію банку про вчинення щодо її рахунку шахрайських дій невідомими особами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що банком належними та допустимими доказами не підтверджено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунку, оскільки 18.10.2022 року переказ кредитних коштів, розміщених на картковому рахунку позивача, здійснено було без використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів.
Також, районним судом враховано, що позивач 19.10.2022 року звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення по даному факту.
Враховуючи встановлені обставини справи та беручи до уваги норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини наведені вище, районний суд дійшов вірного висновку про зобов'язання банк повернути позивачу безпідставно списані кошти та скасувати заборгованість за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 18.10.2022 року. Рішення суду в зазначеній частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, районний суд помилково застосував положення ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки, зі змісту даної статті вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу даної статті, вбачається, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, проте, з урахуванням обставин, позивач не втратила своїх особистих грошових коштів за оскаржуваними нею платіжними операціями, а тому не може виступати кредитором у правовідносинах та вимагати від банку відшкодувати інфляційні втрати,3% річних та пені.
У даній справі не встановлено обставин порушення зобов'язання банком або вини за прострочення виконання будь якого зобов'язання перед ОСОБА_1 .
Відтак, рішення щодо стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у сумі 374,63 грн., інфляційних втрат в сумі 598,76 грн. та пені в сумі 5675,58 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2024 року скасувати в частині стягнення з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у сумі 374,63 грн., інфляційних втрат в сумі 598,76 грн. та пені в сумі 5675,58 грн., ухваливши в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.07.2024 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна