Справа № 527/2483/23 Номер провадження 22-ц/814/2456/24Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
04 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Кузнєцової О.Ю., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода Вікторія Вікторівна про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач є спадкоємцем п'ятої черги після померлого, інші спадкоємці відсутні.
29 червня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, відсутності реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також у зв'язку з тим, що між позивачем та померлим не підтверджуються родинні зв'язки.
Батько позивача ОСОБА_3 був рідним братом матері померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , проте свідоцтво про народження батька позивача не збереглося, отримати його дублікат неможливо, оскільки він народився в республіці білорусь.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на:
- квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року не погодилася Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області та оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідач прохав суд скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення місцевого суду є таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зокрема, позивачем не було надано достатньо доказів для підтвердження родинних відносин з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки відсутня копія свідоцтва про народження батька позивача - ОСОБА_3 .
Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги написання прізвищ померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої у 2002 році ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність між ними родинних зав'язків.
Також матеріали цивільної справи не містять доказів, що ОСОБА_5 , як стверджує позивач, мала дівоче прізвище « ОСОБА_5 » та уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7 .
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прохав суд апеляційну скаргу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року залишити без змін.
Позивач наголошує на неможливості подання до суду копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , оскільки останній є уродженцем м. Мінськ (республіка білорусь), однак у зв'язку зі військовою агресією російської федерації було зупинено дію низки міжнародно-правових актів, а тому витребувати необхідний доказ немає можливості.
Крім того, факт родинних відносин підтверджується й за допомогою рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року по справі № 2-579/2010, яке набрало законної сили 07 червня 2010 року, згідно якого визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (дідуся по материній лінії) на нерухоме майно: житловий будинок літ. «А», веранду літ. «а»», гараж літ. «б», сарай літ. «Б», які розташовані на неприватизованій земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Чернявський І.В. під час судового засідання підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та прохав їх задовольнити з підстав, що у ній наведені.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Л.М., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, заперечувала проти вимог поданої апеляційної скарги, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалам справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Горішньоплавнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 14 липня 2022 року (а.с. 7).
29 червня 2023 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. було винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, відсутності реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також у зв'язку з тим, що між позивачем та померлим не підтверджуються родинні зв'язки (а.с. 12).
Згідно копії свідоцтва про народження, « ОСОБА_9 » народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є: « ОСОБА_10 » - батько, « ОСОБА_5 » - мати (а.с. 10).
24 лютого 1989 « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , та « ОСОБА_11 », ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилася у с. Воскресенське Ногінського р-ну Московської обл., уклали шлюб (а.с. 10).
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Воскресенське Ногінського р-ну Московської обл. та її батьками є: ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_13 - мати (а.с. 15).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_11 07 січня 1989 року розірвала шлюб із ОСОБА_14 (а.с. 16).
ОСОБА_5 померла у віці 46 років ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 17).
Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 та його батьками є: ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_15 - мати (а.с. 14).
Також місцевим судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що з рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року вбачається, що за ОСОБА_2 , як єдиним спадкоємцем, було визнано в порядку спадкування після померлого ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 25).
Місцевим судом встановлено, що у позивача зберігаються оригінали документів ОСОБА_8 , а саме його військовий квиток та пенсійне посвідчення (а.с. 19-22).
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 337409832, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис про належність ОСОБА_2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 19568550) та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 30836931) (а.с. 32-33).
Згідно копії спадкової справи № 33/2022, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом, який подав заяву про прийняття спадщини є ОСОБА_1 , інші спадкоємці відсутні (а.с. 56-76).
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Горішньоплавнінської міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 03-22/3266/2087 від 18 серпня 2023 року, ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним зареєстрованих осіб не значилося (а.с. 34).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); сімейних відносин; відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених у ЦК України умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Відповідно до частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 77, частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником. Зважаючи на викладене, необґрунтованими є доводи заявника про можливість підтвердження факту родинних відносин виключно письмовими доказами, оскільки такі обставини відповідно до норм процесуального права можуть бути встановлені і на підставі інших доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і в своїй сукупності доводять обставини, на які посилається сторона.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 вказав, що він є двоюрідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки батько позивача - ОСОБА_3 та мати спадкодавця - ОСОБА_4 є рідними братом і сестрою.
На підтвердження вищевказаного, позивачем до місцевого суду було подано: копію свідоцтва про народження, з якої вбачається, що « ОСОБА_9 » народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є: « ОСОБА_10 » - батько, « ОСОБА_5 » - мати (а.с. 10); копію свідоцтва про укладення шлюбу, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_5 « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_6 , та « ОСОБА_11 », ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилася у с. Воскресенське Ногінського р-ну Московської обл., уклали шлюб (а.с. 10); копію свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Воскресенське Ногінського р-ну Московської обл. та її батьками є: ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_13 - мати (а.с. 15); копію свідоцтва про розірвання шлюбу, згідно якої ОСОБА_11 07 січня 1989 року розірвала шлюб із ОСОБА_14 (а.с. 16); копію свідоцтва про смерть, згідно якої ОСОБА_5 померла у віці 46 років ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 17); копію свідоцтва про народження, згідно якої ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 та його батьками є: ОСОБА_3 - батько, ОСОБА_15 - мати (а.с. 14).
На підставі наданих доказів вбачається, що ОСОБА_5 , є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що узгоджується із відомостями, які вказані у свідоцтві про народження останнього. Відмінності у написанні прізвища вищевказаних осіб зумовлені виключно різною транслітерацією їх написання, а тому не потребують, з огляду на надані докази, додаткового уточнення.
Крім того, беручи до уваги ім'я, по батькові, дату та місце народження, які зазначені у поданих позивачем документах, також встановленню підлягає факт, що дівоче прізвище ОСОБА_5 , яка була у тому числі одружена із ОСОБА_14 у зв'язку з чим її дівоче прізвище було змінено на « ОСОБА_5 », є « ОСОБА_5 ».
З огляду на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 травня 2010 року по справі №2-579/2010, а також надані позивачем письмові докази, колегія суддів вважає доведеним факт того, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_16 , яка в свою чергу є дочкою ОСОБА_8 .
Позивачем зазначено, що у нього відсутня можливість подання до суду копії свідоцтва про народження батька - ОСОБА_3 , оскільки останній проживає на території держави-агресора та актовий запис про його народження був здійснений у республіці білорусь.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.
На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.
01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).
22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.
Закон № 2783-IX передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та республікою білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).
Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.
Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов'язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.
Окрім того, Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року № 3396/12.1.1/18-23 надало роз'яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції.
Відтак, можливість отримання копії чи дубліката свідоцтва про народження ОСОБА_3 , який є батьком позивача, за вказаних обставин не є можливим.
Беручи до уваги прізвище і по батькові батька позивача та матері спадкодавця, наявність у ОСОБА_1 особистих документів ОСОБА_8 , надані позивачем фотографії, а також враховуючи баланс вірогідностей, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що ОСОБА_8 є дідом позивача.
Отже, з огляду на вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується із висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 , як онук ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 , як онук ОСОБА_8 , є двоюрідними братами.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зауважила: «у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року у частині встановлення факту родинних відносин підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода В.В. про встановлення факту родинних відносин слід відмовити.
Окремої уваги заслуговують доводи поданої відповідачем апеляційної скарги, які стосуються виключно встановлення факту родинних відносин, а тому з огляду на наявність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо перебування у власності ОСОБА_2 спірного майна, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду у частині визнання права власності на нерухоме майно слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції частково задовольняє вимоги апеляційної скарги та скасовує рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року у частині встановлення факту, то із ОСОБА_1 на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі (1 позовна вимога немайнового характеру 2684,00 х 0,4 х 150 %) 1610,40 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року у частині встановлення факту родинних відносин - скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Варивода Вікторія Вікторівна про встановлення факту родинних відносин - відмовити.
В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 липня 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.Ю. Кузнєцова
О.О. Панченко