Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/549/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.07.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024, якою стосовно
ОСОБА_7 , по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст. 255-1, ч.1 ст. 309 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19.08.2024 року.
За участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
В провадженні Бобринецького районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12022120000000911 та №12023121050000085 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст. 255-1, ч.1 ст. 309 КК України.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024 ОСОБА_7 продовжена дія запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 19.08.2024.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного стеження - електронного браслету.
Зазначає, що досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні вже давно завершене, і ризики в розумінні положень ст. 177 КПК України зменшили свою дію, оскільки при завершенні досудового розслідування та відкриття матеріалів страви у відповідності до ст. 290 КПК України ризики, які могли існувати на той час, зменшились майже у двічі.
Обвинувачений ОСОБА_7 , при розгляді попереднього кримінального провадження у Кіровоградському районному суді, за допомогою належної процесуальної поведінки, а також за допомогою інших обставин ( сімейного стану, стану свого здоров'я та стану здоров'я своїх батьків і відсутністю достатніх належних та допустимих доказів наявності ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, довів суду, що до нього можливо застосувати альтернативний, запобіжний захід увигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного стеження (електронного браслету). За весь час дії зазначеного запобіжного заходу відсутні відомості про його порушення.
На думку сторони захисту, ризики, про які зазначає сторона обвинувачення є декларативними, послідовними зі стадії досудового розслідування та такими що дублюють один одного, без відповідного аналізу та обґрунтування на протязі спливу процесуальних строків як на стадії досудового розслідування так і судового розгляду.
Під час судового розгляду були повністю дослідженні письмові матеріали кримінального провадження, допитаний основний свідок ОСОБА_9 в кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України та єдиний потерпілий в кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України ОСОБА_10 , а тому, приходжу до логічного висновку, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України взагалі відсутні та посилання на них є безпідставними та необгрунтованими.
Обвинувачений не має негативних характеристик зі слідчого ізолятора, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, ухвалу суду без зміни, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зникли.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 331 КПК та прийняв законне та обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість інкримінованого злочину, а також можливість призначення покарання, у разі доведеності вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає непереконливими доводи сторони захисту про відсутність ризиків, які обумовлюють продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, виправдовують продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою в даному кримінальному провадженні, не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, вчинити нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків. Вищезазначене вказує на існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що узгоджується із рішенням ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», де зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скаргі сторона захисту не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров'я не надано.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинувачених та є приводом до такої істотної зміни обстановки, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що безпосередньо може вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК, та існування реальної потреби проведення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючих обвинувачень у вчиненні тяжкого злочину, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчиненню нових кримінальних правопорушень,що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 392, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.06.2024, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2