Іменем України
21 червня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/5774/23
провадження № 22-ц/4809/939/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Головань А.М., Мурашко С.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 березня 2024 року (суддя Шевченко І. М.).
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА- ГАРАНТ», ОСОБА_2 , яким просила стягнути з на свою користь відповідно 56 498,42 грн та 58 118,56 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 14.02.2023 року о 10 год. 00 у м. Кропивницький, по вул. В. Чміленка 74 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ 21120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу.
Внаслідок ДТП автомобіль марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - ОСОБА_2 згідно з полісом № АТ 2781555 застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа Гарант».
Позивач звернулася до страховика Товариства з додатковою відповідальністю - страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування.
Щодо розміру відшкодування виник спір між сторонами.
Тому, з метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП транспортному засобу марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач звернулась до незалежного суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_3 .
Згідно експертної оцінки від 17.02.2023 року, виконаного експертом ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки VOLKSWAGEN JETTA р/н НОМЕР_2 складає - 181 076,14 грн., вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику даного колісного транспортного засобу складає -130 557,58 грн.
Сума фактично понесених витрат на проведення відновлювального ремонту складає 181 076,14 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» 25.04.2023 року перерахувало 61 399,97 грн з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту №TsV/23/0795 за дог. страх. №АТ-0002781555 від 13.06».
На виконання зазначеної пропозиції відповідача, позивачем 03.05.2023 року направлено на поштову адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про перегляд розміру страхового відшкодування та завірені копії документів, які підтверджують витрати, понесені на ремонт автомобіля у загальному розмірі 181 076,14 грн.
Після розгляду отриманої заяви та документів ТДВ СК «Альфа-Гарант» прийняло рішення про доплату страхового відшкодування та 10.05.2023 року на її картковий рахунок здійснено доплату у розмірі 10 059,19 грн.
Загальний розмір страхового відшкодування, сплачений ТДВ СК «Альфа-Гарант» на її користь становить 71 459,16 грн.
Вважає безпідставною невиплатою страховиком, повної суми передбаченого договором відшкодування, яке становить 56 498,42 грн, яку і заявила до стягнення.
Решта, виплати, що не охоплюється страховим лімітом заявила до стягнення з винуватця ДТП.
Відзив на позовну заяву
22.11.2023 року представником відповідача подано в суд відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги незаконні, необґрунтовані, не підлягають задоволенню. Так, 17.02.2023 року та 22.02.2023 року представником відповідача здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA р/н НОМЕР_3 , про що складено протоколи, які підписані позивачем без зауважень.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові колісного транспортного засобу 23/0795 від 18.04.2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу VOLKSWAGEN JETTA р/н НОМЕР_3 , з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 74 059,16 грн.
25.04.2023 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 61 399,97 грн, а 10.05.2023 року здійснив доплату в розмірі 10 059,19 грн. Загальна сума страхового відшкодування виплачена позивачу становить 71 459,16 грн.
Таким чином відповідач виконав вимоги передбачені п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувавши у встановленому законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну позивача.
Висновок експерта, проведеної позивачем щодо вартості заподіяної шкоди, не можливо оцінювати в якості доказу, оскільки експерт, який проводив оцінку не попереджався про кримінальну відповідальність та вказана оцінка проводилася не за судовою ухвалою.
Відповідь на відзив
18.12.2023 року ОСОБА_4 надала відповідь на відзив, в якій спростувала заперечення відповідача щодо неможливості нею самостійного замовлення та проведення незалежної оцінки розміру завданих збитків, навела положення законодавства.
Судове рішення
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда 21.03.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволений.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 56 498 грн 42 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 58 118 грн 56 коп.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що шкода має бути відшкодована страховиком у межах визначених страховим договором, але в розмірі реального заподіяння, у разі недостатності страхової виплати /страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди/ винуватець зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «АЛЬФА- ГАРАНТ» подало апеляційну скаргу, якою просить рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2024 року по справі № 405/5774/23 яким стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі - 56 498, 42 грн та судовий збір у розмірі 573,08 грн скасувати повністю.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача - ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 719 грн.
Апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права, пов'язаного з прийняттям доказів від позивача, яких достатньо було надано відповідачем, які є належними та достатніми.
Відповідач виконав вимоги, передбачені п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодувавши у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну позивача, на підставі здійсненого товариством розрахунку завданої шкоди.
Згідно п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави, які надають позивачу право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.
Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власники наземних транспортних засобів», необхідних для самостійного визначення розміру завданої йому шкоди внаслідок ДТП.
Позивач має надати належні докази щодо неправильності нарахування страхового відшкодування та довести вину відповідача у невиплаті суми страхового відшкодування у тому розмірі, який він вважає необхідним для повного відшкодування завданої йому шкоди.
Незгода позивача із виплаченою сумою страхового відшкодування, не створює підстав для виникнення обов'язку відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром завданої шкоди і виплаченою сумою страхового відшкодування.
Відповідач вчасно та у повній відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконав вимоги цього закону щодо порядкувизначення розміру завданої шкоди внаслідок ДТП та строків виплати страхового відшкодування.
Відзив на апеляційну скаргу
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, позивач надала відзив, яким спростувала доводи оскарження, навівши обґрунтування аналогічне відповіді на відзив на позовну заяву.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою суду від 09 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.
10 травня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 06 червня 2024 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.162-163,170-171).
На підставі розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 05 червня 2024 року № 95 здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями, за результатами якого члена колегії з розгляду даної справи суддю Дуковського О.Л. замінено суддею Мурашком С.І.
Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції, дата ухвалення рішення
Учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За положеннями ч.5 ст. 268 ЦПК, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Обставини справи
14.02.2023 року о 10 год. 00 хв. в м. Кропивницький, по вул. В. Чміленка, біля будинку №74 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ВАЗ 21120, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригодй автомобіль марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав значні механічні пошкодження.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
На підставі договору № 101 на виконання експертної оцінки вартості матеріального збитку від 17.02.2023 року, укладеного між мною та ОСОБА_3 , останнім здійснено оцінку вартості завданого матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП, власнику колісного транспортного засобу марки Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за результатами якого складено звіт № 101 про оцінку вартості матеріального. Згідно висновку, отриманого за результатами оцінки майна: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки VOLKSWAGEN JETTA р/н НОМЕР_2 складає - 181 076,14 грн; вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику даного колісного транспортного засобу складає -130 557,58 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» 25.04.2023 року перерахувало ОСОБА_1 61 399,97 грн з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту №TsV/23/0795 за дог. страх. №АТ-0002781555 від 13.06».
На виконання зазначеної пропозиції відповідача, позивачем 03.05.2023 року направлено на поштову адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про перегляд розміру страхового відшкодування та завірені копії документів, які підтверджують витрати, понесені на ремонт автомобіля у загальному розмірі 181 076,14 грн.
Після розгляду отриманої заяви та документів ТДВ СК «Альфа-Гарант» прийняло рішення про доплату страхового відшкодування та 10.05.2023 року на її картковий рахунок здійснено доплату у розмірі 10 059,19 грн.
Позиція апеляційного суду
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового, з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди не оскаржується, суд згідно зі статтею 367 ЦПК Українив цій частині рішення не переглядає.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Спірні правовідносини виникли за наслідком завдання шкоди позивачці, в дорожньо-транспортній пригоді пошкодження майна - транспортного засобу автомобіль марки Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Вина в дорожньо-транспортній пригоді відповідача ОСОБА_2 встановлена постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - ОСОБА_2 згідно з полісом № АТ 2781555 застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа Гарант».
Потерпіла особа заявила вимоги про стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії та винуватця автопригоди.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов'язок.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.
Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Позивач, в межах строку, встановленого законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю - страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування. Надала доступ до пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
За результатами огляду представником страховика складено протокол огляду транспортного засобу, в подальшому потерпілій запропоновано виплату, з якою сторона не погодилась, у зв'язку з чим замовила звіт щодо вартості відновлювального ремонту.
Згідно звіту № 101 про оцінку вартості матеріального збитку, висновку про вартість майна: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.02.2023 року, складає 181076,14 грн; вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику даного колісного транспортного засобу складає - 130557,58 грн.
ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено: 25 квітня 2023 року - 61 399,97 грн «з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно страхового акту №TsV/23/0795 за договором страхування №АТ-0002781555 від 13.06». 10 травня 2023 року, після надання документів, що підтверджували фактично понесені витрати, здійснено доплату - 10 059,19 грн. Тобто, загальна сума виплати складає 71 459,16 грн.
Таким чином, позивач вирахувала суму, що підлягає стягненню зі страховика, за наслідком визначення вартості матеріального збитку на підставі висновку звіту про оцінку вартості матеріального збитку, висновок про вартість майна 130 557,58 - 71459,16 грн сума сплаченого страхового відшкодування - 2600,00 грн розмір франшизи. Розмір стягнення заявлений 56 498,42 грн.
З позицією позивача повністю погодився суд першої інстанції і задовольнив вимогу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторона відповідача, апелянт заперечення щодо позову та судового рішення визначив наступне: по-перше,страховик виплатив належне відшкодування у розмірі 71 459,16 грн, по-друге,позивач всупереч зобов'язання самостійно замовила та провела оцінку розміру завданих збитків, при цьому представником відповідача здійснений огляд пошкодженого автомобіля; відповідач здійснив виплату відшкодування у розмірі, визначеному експертом, здійсненим на його замовлення; звіт наданий позивачем не являється належним доказом, оскільки проведений не на підставі ухвали суду.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта за наступного.
Позивач вказала, документально підтвердила, що нею фактичні понесені витрати на проведення ремонту автомобіля у розмірі 181 076,14 грн, долучені належні та достатні докази, а саме: рахунок-фактура від 20.03.2023 року; видаткова накладна від 20.03.2023 року; квитанція до прибуткового касового ордеру від 20.03.2023 року; рахунок з деталізацією вартості послуг, назви робіт 30.03.3023 року; квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки (а.с.33-38). Згідно вищевикладеного документів первинного бухгалтерського обліку: рахунку-фактури №00166 від 20.03.2023 року; видаткової накладної №РН-15369 від 20.03.2023 року; квитанції до прибуткового касового ордера №ПКО-00270; рахунку №KS000000626 від 30.03.2023 року; наряду-замовлення №KН000000477 від 30.03.2023 року; квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №558231001080611680168715 вартість відновлювального ремонту складала 181 076,14 грн.
Дані докази не спростовувалися відповідачем по суті вартості, виказувалося непогодження з заявленою сумою взагалі і зводилося лише в проведенні позивачем особисто звіту, оцінки, тоді коли страховик самостійно визначив відшкодування.
Жодного доводу, відносно підтвердження витрат на відновлення транспорту, після ознайомлення відповідачем з документами-рахунками, сторона не заявляла за невідповідністю витрат обставинам пошкодження автомобіля чи скерування на покращення майна, всупереч обсягу заподіяної шкоди застрахованою особою, страховиком не визначено.
Підставно сторона позивача заявляє, що питання розміру виплати не було однозначним у страховика, він не міг визначитись щодо дійсного розміру завданого збитку. Первісно страховик виходив із розміру 63 999, 97 грн, а після отримання документів, що підтверджували фактично понесені витрати на відновлювальний ремонт, страховиком донараховано ще 10 059 грн, відтак загальна сума виплати відшкодування склала 71 459, 16 грн.
ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, заявила вимоги про стягнення з ТДВ СК «Альфа Гарант» відшкодування у межах розміру страхової суми, визначеної Постановою Правління Національного банку України «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 30 травня 2022 року N 109. Відтак доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги.
Щодо права ОСОБА_1 на самостійне замовлення та проведення незалежної оцінки розміру завданих збитків, то суд звертає увагу, що в такому праві сторона не може бути обмежена. Питання надання доказів є гарантованим правом сторін при вирішенні спору.
За положеннями ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд оцінює докази на власний розсуд за внутрішнім переконанням. Окрім звітів про оцінку матеріального збитку, наданих обома сторонами, в матеріалах наявні інші докази, на підставі яких можна зробити висновки про дійсну вартість відновлювального ремонту та відповідно, суми, з якої слід виходити при визначенні розміру матеріального збитку. А тому, в сукупності надані докази доводять наявність підстав для стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» 56 498 грн 42 коп.
Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, наданого ОСОБА_1 згідно до ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, за якою доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В порядку ч. 1-4 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, процесуальне законодавство наділяє сторони рівними правами щодо збирання та надання доказів, на обґрунтування своїх доводів чи заперечень, та жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Тому доводи відповідача про відсутність у позивача права на подання звіту про оцінку вартості матеріального збитку, натоміть наявність такого права виключно у відповідача, є такими, що не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства.
Тож, звіт №101 про оцінку вартості матеріального збитку від 19.04.2023 року, наданий разом з позовною заявою являється належним та допустимим доказом по справі, йому мала бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами сторін, що дотримано судом першої інстанції. Більше того, варто зауважити, що в основу висновків, викладених у звіті №101 про оцінку вартості матеріального збитку від 19.04.2023 року, покладені суми, зазначені в документах первинного бухгалтерського обліку, що підтверджували фактично понесеними потерпілою витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу.
Щодо доводів відповідача про умовність, за якою може бути прийнятий до уваги альтернативний звіт про завдану шкоду, здійснений не страховиком.
По-перше, норма права, на яку посилається сторона процитована у власному тлумаченні, позиція запропонована для застосування Дніпровського апеляційного суду, по-друге, згідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно висновків Верховного Суду у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
06 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «СК «Країна», дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Судом встановлено, що позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт. Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Розмір обов'язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
За вищевикладеного, суд першої інстанції правильно визначившись зі спірними правовідносинами, надав належну оцінку доказам сторін і відповідно до вимог закону виснував про стягнення матеріальної шкоди на користь позивача, у розмірі заявленому позові.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком, жодний аргумент відповідача, викладений в апеляційній скарзі, не знайшов свого підтвердження, не визнаний таким, що заслуговує на увагу.
Тому рішення суду визнається законним та обґрунтованим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, яка оскаржується, без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2024 року в частині, яка оскаржується, без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді А.М. Головань
С.І. Мурашко