Справа № 938/206/24
Провадження № 33/4808/692/24
Категорія ст.124, ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Джус Р. В.
Суддя-доповідач Васильєв
04 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2024 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Червоний Яр Березнегуватського району Миколаївської області, громадянки України, непрацюючої, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП визначено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень нуль копійок), без позбавлення права керування транспортним засобом,-
Судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2023 о 12 год. 10 хв. в с.Криворівня, присілок Москалівка, 7, Верховинського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на визначення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ВБЛ ВСР та підтверджується висновком №10 від 12.09.2023.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.2.9 "а" ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 12.09.2023 о 12 год 10 хв. в с. Криворівня по вул. Москалівка, 7, Верховинського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом транспортним марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація) не врахувала дорожньої обстановки на заокругленій ділянці дороги, не дотрималась безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , до якого був приєднаний спеціалізований напівпричіп марки «SCHMITZ», модель «GOTHA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками. Також внаслідок ДТП пошкодження отримала будівля Верховинського райавтодору -прохідна.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 13.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам і формально підійшов до їх вивчення.
Вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують її винуватість у вчиненні правопорушенням.
Звертає увагу, що до матеріалів справи було долучено ксерокопію схеми місця події, яка сталася 12.09.2023 року але оригінал схеми не був наданий Верховинським відділом поліції до матеріалів провадження. Разом з тим, зі змісту схеми вбачається, що осип скла, який утворився на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, знаходиться на роздільній смузі та полосі її руху, а не на смузі зустрічного руху транспортного засобу марки «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Зокрема, зі змісту пояснень водія ОСОБА_3 вбачається, що зіткнення його автомобіля з автомобілем марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під її керуванням, відбулось на ділянці дороги, яка заокруглюється та погано проглядається, при цьому зіткнення відбулось з тягачем.
Вказує, що її захисником подавались клопотання про призначення інженерно - транспортної експертизи для вирішення всіх сумнівів та вияснення питання, що саме стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Звертає увагу, що в матеріалах провадження наявна постанова про закриття кримінального провадження від 29.02.2029 року по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 вересня 2023 року, а тому за таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення повинен був складений 01.03.2024 року тобто протягом 24 годин з моменту ухвалення відповідного рішення про закриття кримінального провадження. Разом з тим, однак обидва протоколи датуються 02.03.2024 року, яке є неробочим днем. Оскільки, протоколи складені з порушеннями вимог ст.154 КУпАП, то вони є неналежними доказами та не можуть бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник адвокат Рашковська Л.О. не з'явились, хоча в установленому законом порядку повідомлялись про розгляд апеляційної скарги.
Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить розглянути її апеляційну скаргу без її присутності та присутності її захисника.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 та її захисник знають про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подали клопотання про відкладення розгляду справи та повідомили про небажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 та її захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та призначив стягнення, яке не можна вважати суворим.
Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що протоколи про притягнення її до адміністративної відповідальності було складено в порушення вимог ст.154 КУпАП і вони не можуть бути визнані належними та допустимими доказами її вини.Крім того, вважає, що взагалі в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують її винуватість у вчиненні правопорушення.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу, що 24 години щодо складання протоколу розпочинаються з моменту його оформлення. При цьому, апеляційний суд неодноразово зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення може бути складений в межах строку, який передбачений ст.38 КУпАП, оскільки завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством..
Разом з тим, саме притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на правопорушника відповідного законного та справедливого стягнення зможе забезпечити виконання вищезазначених завдань.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Так, відповідно до вимог ч.8 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №587778 від 02.03.2024, ОСОБА_2 звинувачується в тому, що 12.09.2023 о 12 год. 10 хв. в с. Криворівня, присілок Москалівка, 7, Верховинського району Івано-Франківської області, водій керувала транспортним засобом марки марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на визначення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ВБЛ ВСР та підтверджується висновком №10 від 12.09.2023р.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №587777 від 02.03.2024, ОСОБА_2 звинувачується в тому, що 12.09.2023 о 12 год. 10 хв. в с. Криворівня по вул. Москалівка, 7, Верховинського району Івано-Франківської області, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація) не врахувала дорожньої обстановки на заокругленій ділянці дороги, не дотрималась безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , до якого був приєднаний спеціалізований напівпричіп марки «SCHMITZ», модель «GOTHA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками. Також внаслідок ДТП пошкодження отримала будівля Верховинського райавтодору -прохідна.
Таким чином, відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_2 звинувачується в тому, що керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, чим порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, допустила порушення вимог ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої транспортні засоби та будівля отримали пошкодження.
Вказані протоколи про адміністративні правопорушення складені уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписані поліцейським та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказані протоколи про адміністративне правопорушення містять дані, які свідчать про те, що ОСОБА_2 , були роз'яснені її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи у Верховинському районному суді Івано-Франківської області, що підтверджується її власноручним підписом.
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_2 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи, які наведені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вже перевірялись судом першої інстанції і їм було надано вірну правову оцінку.
Так, суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю доказів , які містяться в матеріалах провадження.
Зокрема, суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_2 підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2023, виданого на підставі Акту медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №10 від 12.09.2023, з якого вбачається що огляд ОСОБА_2 проведено 12.09.2023 о 13год 40 хв. лікарем ОСОБА_4 та за результатами огляду встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Винуватість ОСОБА_2 також підтверджується результатом токсикологічного дослідження №117, виданого 28.09.2023, проведеного клініко-діагностичною (токсикологічною) лабораторією КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», згідно з яким в крові ОСОБА_2 , 1993 року народження, забір якої було проведено 12.09.2023 о 13год. 50хв., виявлено етанол, в концентрації (за методикою ГРХ) - 2,02 г/л (% ).
При цьому, суд вказав на те, що ОСОБА_2 вину у вчиненому правопорушенні не визнала, стверджувала, що не керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так як не вживала алкоголь у той день, а вживала спиртні напої напередодні.
Разом з тим, захисник адвокат Рашковська Л.О. зазначила, що погоджується з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2023 та Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №10, дата заповнення 12 вересня 2023 року, за результатами огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі відсутні доводи, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 керувала транспортним засобом в стані, чим порушила вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів ОСОБА_2 та її захисника вбачається, що вони не заперечують факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд та часу та місця його проведення.
Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Так, відповідно до копії Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Верховинської багатопрофільної лікарні №10 від 09.12.2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 була оглянута лікарем, яким була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану сп'яніння, зазначені результати зовнішнього огляду, поведінки обстежуваної особи, стан свідомості, дані щодо мовної здатності, вегетативно-судиних реакцій, рухової сфери, наявність ознак нервово-психічних захворювань, органічного ураження нервової системи, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання стану сп'яніння та їх результати. Зокрема, зазначено, що при обстеженні ОСОБА_2 було використано технічні засоби та встановлено позитивний результат. (1,71 проміле)
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що поза розумним сумнівом, доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона керувала транспортним засобом в стані сп'яніння.
Зі змісту доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_2 та її захисника адвоката Рашковської Л.О., що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не допускала порушень ПДР України, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди вже встановлювались слідчим, який постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2024, закрив кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2024 за №12023091130000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Так, постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2024, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2024 за №12023091130000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України закрито у зв'язку із відсутністю в діянні водія складу кримінального правопорушення.
Зокрема, зі змісту вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування було встановлено, що водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи транспортним засобом марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (іноземна реєстрація) 12.09.23 року близько 12:00 автомобілі марки Kia моделі Sorento, рухаючись ділянкою автодороги в селі Криворівня присілок Москалівка Верховинського району Івано-Франківської області, не впоралась із керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху, де допустила зіткнення керованого автомобіля із зустрічним вантажним автомобілем марки «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , до якого був приєднаний спеціалізований напівпричіп марки «SCHMITZ», модель «GOTHA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Вищевказана постанова про закриття кримінального провадження набула законної сили та не була оскаржена заінтересованими особами, в тому числі ОСОБА_2 та її захисником адвокатом Рашковською Л.О.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що до об'єднаного адміністративного матеріалу долучено лазерний диск, який оглянуто в судовому засіданні.
Так, при огляді вказаного диску, встановлено, що на ньому міститься відеозапис, на якому зафіксовано факт складання 02.03.2024 протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_2 , після винесення постанови про закриття кримінального провадження, та факт її ознайомлення з протоколом.
Разом з тим, вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується - схемою місця ДТП, яка сталася 12.09.2023 в с.Криворівня Верховинського району, якою зафіксовано місце ДТП, а саме: 1 - т/з «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; 2 - т/з «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; 3 -будинок "Прохідна"; 4 -ЛЕП 339; 5- ЛЕП№2; 6- ЛЕП №338; 7- ЛЕП №3; 8- осип пошкоджень; 9 - гальмівний шлях т/з «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; 10 - гальмівний шлях т/з «KIA», моделі "Sorento» ; 11 -осип вантажу з т/з «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Також схемою місця ДТП зафіксовано та підтверджено підписом учасників пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дані про пошкодження транспортних засобів, а саме: у автомобіля марки т/з «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 -пошкоджена кабіна, повністю вибите лобове скло, вибито ліву фару та загнуто крило, пошкоджено кузов; автомобіля марки «KIA», моделі "Sorento» - загнуто ліве заднє крило, вибито скло заднє ліве, розбито колесо заднє ліве , розбите заднє скло.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.09.2023 від 12.09.2024, в яких вона зазначила, що 12.09.2023 вона керувала транспортним засобом марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Окрім неї у салоні автомобіля перебував також її чоловік ОСОБА_5 . Близько 12год. вона рухалась із с. Бережниця в сторону с. Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, а саме в с. Криворівня , зі швидкістю приблизно 40-50 км/год по своїй полосі. Під'їжджаючи до повороту, де дорога проглядається погано на зустріч автомобілю під її керуванням рухався вантажний автомобіль марки «SCANIA» із причіпом. Розминаючись із вказаним транспортним засобом, то його причіп зачепив її транспортний засіб, внаслідок чого його розвернуло та відкинуло у праву сторону на узбіччя. Вантажний автомобіль пересік зустрічну смугу, перекинувся на ліву сторону та зачепив нежитлову будівлю. Внаслідок зіткнення вона та її чоловік отримали тілесні ушкодження. Звернула увагу, що не вживала спиртні напої.
Суд першої інстанції також врахував письмові пояснення ОСОБА_5 від 12.09.2023, в яких він зазначив, що у його тимчасовому користування перебуває транспортний засіб марки «KIA», моделі "Sorento», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . 12.09.2023 ним керувала його дружина ОСОБА_2 . Під час того коли вони поверталися із с. Бережниця додому в с. Криворівня зі швидкістю 40-50 км/год по своїй смузі руху з повороту на зустріч рухався вантажний автомобіль марки «SCANIA» із причіпом, який при роз'їзді зачепив автомобіль під керуванням його дружини кінцем причепу в ліву сторону автомобіля, внаслідок чого, автомобіль розвернуло і відкинуло в кювет, а водій вантажного автомобіля переїхав зустрічну смугу руху та перекинувся на праву сторону, зіткнувшись із нежитловою будівлею. Вказав, що внаслідок ДТП він та дружина отримали тілесні ушкодження. Також вказав, що його дружина не вживала спиртні напої.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , носять сперечливий та непослідовний характер, оскільки не містять даних, які мають важливе значення для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди та не зазначають, що ОСОБА_2 керувала транспортним засобом у стані сп'яніння та взагалі не має право керувати транспортним засобом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав про безпідставність клопотання щодо призначення судової інженерно-транспортної (автотехнічно-трасологічної) експертизи та звернув увагу на те, що провадження в суді здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом.
Так, відповідно до змісту ч.1 ст.273 КУпАП, експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що сукупність досліджених доказів дозволяє повно та всебічно встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди і правова оцінка дій учасників дорожньо-транспортної пригоди не потребує спеціальних технічних знань.
Суд обґрунтовано вказав, що , оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
При цьому суд мотивував свої висновки щодо неспроможності посилань ОСОБА_2 на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулась також із вини водія автомобіля «SCANIA» ОСОБА_3 . Так, суд вказав, що згідно дослідженої в судовому засіданні схема місця ДТП, зіткнення автомобілів відбулось на лінії горизонтальної розмітки, яка поділяє дорогу на дві смуги руху в обох напрямках. Гальмівний шлях автомобіля яким керувала ОСОБА_2 проходить саме по вказаній смузі.
Суд зазначив, що як вбачається із показань потерпілого та із системного аналізу схеми ДТП, а саме із характеру ушкоджень, які отримали автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди, саме автомобіль під керуванням ОСОБА_2 своєю задньою частиною, на роздільній смузі зіткнувся із передньою лівою частиною автомобіля під керуванням ОСОБА_3 .
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст.286 КК України суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що під аварійною обстановкою необхідно розуміти ситуацію, за якої інші учасники дорожнього руху були змушені різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказану аварійну ситуацію було створено саме діями ОСОБА_2 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не врахувала дорожньої обстановки на заокругленій ділянці дороги, не дотрималась безпечного інтервалу.
Так, відповідно до п.13.3 ПДР України під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Cуд правильно звернув увагу, що в межах даного провадження судом перевіряється виключно наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення саме в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях інших осіб перевірці судом в даному провадженні не підлягають.
Апеляційний суд розглядає провадження в межах висунутого обвинувачення та не має права надавати правову оцінку діям водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «SCANIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 .
Апеляційний суд вважає, що поза розумним сумнівом, доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки вона порушила вимоги пункту 13.3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Адміністративне стягнення обране судом не можна вважати суворим, враховуючи вимоги ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
За таких обставин, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2024 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв