Провадження № 11-кп/803/2137/24 Справа № 202/10011/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041030001084, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим та кримінальне провадження закрито, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2024 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим та кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України закрито. Цивільий позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/16802-ІТ від 12 травня 2023 року у розмірі 2390,40 грн. віднесено на рахунок держави.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Обгрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що враховуючи, що ОСОБА_7 вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, відомостей, які б свідчили про порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції матеріали провадження не містять, ОСОБА_7 примирився з потерпілим ОСОБА_10 , який претензій матеріального та морального характеру до нього не має, що підтвердив в судовому засіданні, звільняє ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі ст.46 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції змінити в частині вирішення процесуальних витрат з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначити в резолютивній частині ухвали, що процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/16802-ІТ від 12 травня 2023 року у розмірі 2390,00 грн. стягнути на користь держави з ОСОБА_7 .В іншій частині ухвалу суду просить залишити без змін.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що оскільки ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі статті 46 КК у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього - закрито, суд першої інстанції мав стягнути з останнього на користь держави понесені витрати на проведення судових експертиз.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції змінити в частині вирішення процесуальних витрат.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 409 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування зазначеного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Висновки суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України є обгрунтованими, вмотивованими, у апеляційній скарзі прокурора не оспорюються.
Разом з тим наявні підстави для зміни судового рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно, та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Компенсація процесуальних витрат особам, які залучаються у кримінальне провадження, перш за все є важливою гарантією повноти встановлення обставин справи, забезпечує реалізацію принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, захищає права осіб, що здійснюють у кримінальному судочинстві покладені на них процесуальні обов'язки.
В основі механізму відшкодування процесуальних витрат лежать правовідносини між суб'єктами, що в різних процесуальних статусах залучаються у провадження та несуть у зв'язку з цим витрати, і посадовими особами та органами, які зобов'язані компенсувати зазначені витрати за рахунок публічних або приватних коштів.
При цьому питання розподілу таких витрат повинно вирішуватися індивідуально у кожному кримінальному провадженні з урахуванням всіх обставин їх виникнення, підстав завершення кримінального провадження та судового розгляду.
Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання стягнення процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат та такі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Оскільки ст. 126 КПК визначено, що розподіл процесуальних витрат може бути вирішено й ухвалою суду, та у випадку заявляння учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат, про що зазначено у правових позиціях, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі 598/1781/17.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 24 квітня 2024 року прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого та в порушення вимог ст. 126 КПК України взагалі не прийняв рішення про те, з кого мають бути стягнуті процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судових експертиз.
Крім того, як було вище зазначено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 було закрито на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, висновки суду щодо відсутності підстав для сплати ОСОБА_7 процесуальних витрат є необґрунтованими, оскільки закриття кримінального провадження стосовно останнього на нереабілітуючих підставах і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20), від 01 лютого 2024 року (справа №930/497/23) та від 19 лютого 2024 року (справа №554/11426/22).
Недотримання судом норм ст. 126 КПК України є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне, обгрунтоване рішення в частині відшкодування процесуальних витрат.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертиз.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041030001084, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим та кримінальне провадження закрито, змінити в частині вирішення процесуальних витрат.
Процесуальні витрати на проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-23/16802-ІТ від 12 травня 2023 року у розмірі 2390,00 грн. стягнути на користь держави зі ОСОБА_7 .
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4