Провадження № 22-ц/803/6998/24 Справа № 201/4733/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
09 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Деркач Н.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря Попенко Ю.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про встановлення факту смерті,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Завітне Бажання Волноваського району Донецької області в результаті отриманих поранень під час обстрілу помер її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з окупацією на час смерті території, на якій помер її син та активними бойовими діями на цій території матеріальні докази смерті ОСОБА_2 відсутні. Факт смерті може бути підтверджений лише свідками. Заявник вказує, встановлення факту смерті, що має юридичне значення, необхідно для державної реєстрації смерті сина, проведеної державним органом України. Заявник разом з чоловіком змогла виїхати з окупованої території у серпні 2023 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 15 серпня 2023 року. Для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник просила викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Документів, які б підтверджували факт смерті надати не має можливості. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с.Завітне Бажання, Великоновосілківського району, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завітне Бажання, Волноваського району, Донецької області.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про встановлення факту смерті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 08 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог її заяви, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення.
Разом із тим це можливо за наявності певних умов, а саме: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд, розглядає в порядку окремого провадження, серед іншого, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями” визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Статтею 17 ч.1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Питання, пов'язані з державною реєстрацією смерті особи регулюються Законом “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” № 2398-VI від 1 липня 2010 року та Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року з наступними змінами.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2 статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” встановлено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів.
За п.3.1-3.3 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація смерті провадиться в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання осіб чи за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій або інших осіб чи за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть. Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред'явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті, але про це робиться відповідна відмітка в графі
“Для відміток” запису акта про смерть.
Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть форми N 106/о-95 або фельдшерської довідки про смерть форми №106-1/о-95 (затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 03 липня 1995 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 01 серпня 1995 року за №266/802) чи висновку судово-медичної експертизи, прокурора - не пізніше п'яти діб.
Пунктом 3.15 вказаних Правил передбачено, що якщо заява про реєстрацію смерті надійшла пiсля закiнчення року з дня настання смерті, то реєстрація провадиться за місцем проживання заявника за наявностi лiкарського свідоцтва або фельдшерської довідки про смерть установленої форми в книзі реєстрації поновлених записів актів про смерть на загальних підставах як первинна, без складання висновку, але після перевірки наявності реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання заявника, за місцем поховання чи виявлення трупа.
Згідно п.п. 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої Наказом МОЗ України №124 від 03 липня 1995 року, лікарське свідоцтво про смерть видається всіма закладами охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патологоанатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи. В містах, селищах міського типу, населених пунктах сільської місцевості в закладах охорони здоров'я, в яких працюють
не менше двох лікарів, видаються тільки лікарські свідоцтва про смерть. В сільських населених пунктах в закладах охорони здоров'я, де працює тільки один лікар, у випадках його відсутності (хвороба, відпустка і таке інше), як виняток, фельдшером видається фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/0-95 затверджена наказом МОЗ України від 03 липня 1995 року № 124).
Пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 передбачено, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.
У справі встановлено, заявник ОСОБА_1 є матір”ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Відповідно до довідки від 15 серпня 2023 року №2302-5002907806 про взяття на облік ВПО заявник ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.8).
Звернувшись до суду із заявою про встановлення юридичного факту смерті, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті її сина громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Завітне Бажання, Великоновосілківського району, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завітне Бажання, Волноваського району, Донецької області посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті отриманих поранень під час обстрілу помер її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з окупацією на час смерті території, на якій помер її син та активними бойовими діями на цій території документи, докази смерті ОСОБА_2 відсутні. Факт смерті може бути підтверджений лише свідками. Заявник вказує, встановлення факту смерті, що має юридичне значення, необхідно для державної реєстрації смерті сина, проведеної державним органом України (а.с.1-3).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).
Слід зазначити, матеріали справи не містять та заявником не надано жодних документів (лікарське свідоцтво/довідка, довідка про поховання), які могли б підтвердити смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завітне Бажання, Волноваського району, Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які необхідні для встановлення такого факту.
Жодних доказів на підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Завітне Бажання, Волноваського району, Донецької області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявником суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв”язку з недоведеністю належними та допустимими доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги про доведеність вимог заяви є безпідставними та будь-якими належними доказами у справі не підтверджуються.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Н.М.Деркач
О.В.Свистунова