Провадження № 11-сс/803/1284/24 Справа № 202/6324/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України (далі - КК), -
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням точний час та місце, але не пізніше 16:05 годин 04.04.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали від ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в підпорядкуванні якого вони перебували, вказівку як замовлення умисного вбивства ОСОБА_11 , згідно розробленого ОСОБА_10 плану, із застосуванням невстановленої в ході досудового розслідування вогнепальної автоматичної зброї, з обов'язковою умовою попереднього приниження ОСОБА_11 шляхом вчинення щодо нього дій неприроднього сексуального характеру.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 отримали від ОСОБА_10 інструкції щодо умисного вбивства ОСОБА_11 , та відповідно до розподілення ролей, згідно узгодженого злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , повинні були зупинити автомобіль марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_11 , а далі шляхом застосування невстановленої вогнепальної автоматичної зброї вчинити обумовлені дії щодо приниження останнього, після чого позбавити його життя.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на виконання замовного злочину, достовірно розуміючи протиправний характер вказаних дій, дали свою згоду ОСОБА_10 та таким чином вступили з ним у злочинну змову.
З метою реалізації вказаного злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , дотримуючись інструкцій ОСОБА_10 , діючи за вказівкою останнього, розпочали підготовку до його вчинення, а саме: підготували знаряддя вчинення злочину - невстановлену в ході досудового розслідування автоматичну вогнепальну зброю, яку помістили в автомобіль марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_2 , користувачем якого є ОСОБА_9 та, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 є користувачем і пересувається на автомобілі марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснили заходи щодо встановлення його місцезнаходження.
Так, приблизно о 16:05 годині, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, на виконання попередньо розробленого ОСОБА_10 злочинного плану, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, маючи прямий умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, при цьому передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті останнього, рухаючись по вулиці Івана Добровольського м. Кривого Рогу на автомобілі марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_2 , почали переслідування автомобіля марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому за кермом на той момент перебував ОСОБА_11 , а на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відразу після виявлення транспортного засобу «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , про факт його виявлення доповіли ОСОБА_10 в телефонному режимі і отримали від останнього вказівку на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , невстановленій особі на ім'я ОСОБА_13 (у випадку його появи) та усім іншим особам в автомобілі, крім дітей, шляхом застосування невстановленої автоматичної вогнепальної зброї (з умовою щодо позбавлення життя ОСОБА_11 лише після попереднього приниження останнього шляхом вчинення щодо нього дій неприроднього сексуального характеру з обов'язковою відеофіксацією вказаних дій).
В ході зазначеної розмови з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , на виконання замовлення останнього, доповіли про готовність його виконання в будь-який час, навіть, якщо не вдасться цього разу.
Так, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 , на виконання вказівки ОСОБА_10 , діючи умисно, узгоджено між собою, продовжуючи реалізовувати вищевказаний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою вбивства ОСОБА_11 та інших осіб, які перебували в автомобілі марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись позаду вказаного автомобіля, скоротивши відстань, здійснили його обгін та зупинились на ділянці дороги неподалік від домоволодіння АДРЕСА_3 .
Далі, ОСОБА_9 , вийшовши з транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_2 , з боку водійського сидіння та здійснив не менше 3 пострілів з невстановленої в ході досудового розслідування автоматичної вогнепальної зброї в праву частину автомобіля марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , де в якості пасажира перебував ОСОБА_12 .
В цей же час, ОСОБА_11 , почувши постріли, продовжив рух на автомобілі «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , по АДРЕСА_3 , у зв'язку з проведенням ремонтних робіт на вказаній ділянці дороги зменшив швидкість, чим скористалися ОСОБА_7 з ОСОБА_9 та наблизившись, зупинили автомобіль «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_2 , і здійснили не менше п'яти пострілів в сторону автомобіля, де перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Далі, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_10 , бажаючи довести свої злочинні дії, спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , невстановленій особі на ім'я ОСОБА_13 (у випадку його появи) та усім іншим особам в автомобілі, крім дітей, продовжуючи переслідування автомобіля марки «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснили ще декілька пострілів з невстановленої автоматичної зброї в напрямку зазначеного автомобіля.
Після чого, наближаючись до перехрестя вул. Прорізної-вул. Алмазної та вул. Ньютона-вул. Окружної в м. Кривий Ріг, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , побоюючись їх викриття, з метою уникнення кримінальної відповідальності, не вчинивши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, зникли з місця вчинення кримінального правопорушення (злочину) у невідомому напрямку.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК, а саме незакінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам, вчинене на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 червня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 15 червня 2024 року до 13 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.
11.04.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п.п. 1,11,12 ч.2 ст.115 КК.
15.06.2024 о 16:45 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 та п. 6 ч. 1 ст.615 КПК, та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б могли свідчить про причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину в якому його звинувачують.
Аргументує тим, що єдині документи в яких згадується підозрюваний це протокол слідчого експерименту, де потерпілий вказує, що була особа нібито схожа на громадянина ОСОБА_15 , а також протокол огляду оптичного диску з камер спостереження АЗС “ОККО”, яка знаходиться в іншій частині міста та на якій вказано зовсім не той час, в який відбувались події, до яких нібито причетний підозрюваний. Всі інші матеріали не мають жодної згадки про ОСОБА_7 . При цьому, слідчим суддею не надано правової оцінки доказам сторони обвинувачення, а саме відеозапису, який взагалі не зрозуміло звідки взявся та не відомо чи є даний відео- та аудіоряд оригінальним, хоча саме на підставі даного доказу було проведено експертизу, яка послугувала перекваліфікації дій підозрюваних осіб.
Також вказує, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки з цивільною дружиною та батьками, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, постійно приймає активну участь у діяльності благодійних організацій з допомоги військовослужбовцям ЗСУ та їх сім'ям, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.
Водночас зазначає, що відповідно до матеріалів кримінального провадження органом досудового слідства всі свідки та сторони кримінального провадження допитані, зібрані всі наявні і необхідні докази, та залишилося тільки отримати висновки експертизи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та практику ЄСПЛ, сторона захисту вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду на даному етапі досудового розслідування є надуманим та таким, що не знаходить свого підтвердження жодними допустимими доказами, а доводи прокурора про наявність ризику впливу, як на допитаних свідків та потерпілих, так і на тих свідків, які ще не допитані під час досудового розслідування є безпідставними, оскільки даний ризик значно зменшився, зважаючи на те, що підозрювані, потерпілі та свідки у кримінальному провадженні вже допитані. Крім того, запобігти заявленим прокурором ризикам можливо шляхом застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та покладення обов'язку утримання від спілкування з цими особами.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, та санкція п.п.1,11,12 ч.2 ст.115 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення від 10.04.2024 року (а.с.16); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 25.04.2024 року (а.с.19-21); протоколом огляду від 12.04.2024 транспортного засобу - «Volkswagen Toureg», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.39 зв.-44); протоколом огляду від 12.04.2024 транспортного засобу марки «BMW 740d», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.44 зв.-48); протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_12 від 22.05.2024 року (а.с.24 зв.-27); протоколом слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 від 22.05.2024 року (а.с.21-24); висновком експерта судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 147 від 05.06.2024 року (а.с.30 зв.- 38); протоколом огляду речей-оптичного носія інформації від 19.05.2024 року (а.с.27 зв.-29); протоколом огляду речей-оптичного носія інформації від 18.05.2024 року (а.с.51-58).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ст.115 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Водночас посилання сторони захисту щодо неналежності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання не має, не одружений, офіційно не працевлаштований, що дає йому змогу переховуватися у будь-якому регіоні України та спроби вчинити інший злочин аналогічної спрямованості, а також те, що підозрюваному відомі анкетні дані свідків та потерпілого, у зв'язку з чим він без будь-яких перешкод, шляхом погроз, підкупу або умовлять, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об'єктивної істини у справі. У той-же час, ризик незаконного впливу на потерпілого обумовлений також і тим, що показання потерпілого щодо обставин вчинення злочину мають значення для кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на потерпілого у кримінальному провадженні з метою схилити його не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який не одружений, утриманці не має, офіційно не працевлаштований, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначення альтернативно запобіжного заходу вигляді застави, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Отже, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі сторона захисту, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, цивільної дружини та батьків, постійного місця проживання, позитивної характеристики, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.183 КПК, правильно не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2024 року. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч.2 ст.27, ч.3 ст.15, п.п.1, 11, 12 ч.2 ст.115 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 серпня 2024 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4