Провадження № 11-кп/803/1281/24 Справа № 201/3017/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040650000269, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Превільне Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично проживає
за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 03 лютого 2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 03 лютого 2020 року по 29 січня 2024 року включно.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь матеріальної шкоди у розмірі 25 880 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. - задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 25 880 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства за наступних обставин.
У вечірній час 02 лютого 2020 року ОСОБА_7 і ОСОБА_10 в колі своїх знайомих та родичів знаходилися в банкетному залі в приміщенні кафе «Simito», розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , спільно проводячи час на святкуванні дня народження доньки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Цього ж дня, упродовж святкування, приблизно о 23.00 год. в приміщенні зазначеного кафе між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт під час спільного проведення дозвілля.
Далі, 02 лютого 2020 року приблизно о 23.50 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вийшли з приміщення кафе на вулицю, де поблизу буд. АДРЕСА_3 між ними знов виникла сварка, в ході якої вони словесно висловлювали образи один одному та яка переросла у бійку, при цьому, вони обопільно наносили удари один одному руками.
Під час бійки у ОСОБА_7 на ґрунті виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_10 виник умисел на вчинення вбивства останнього, реалізуючи який він, озброївшись розкладним ножом, який дістав з карману своїх штанів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_10 , положення тіла якого в цей час змінювалось, не менше 4 ударів в область розташування життєве важливих органів голови та тулубу, спричинив потерпілому непроникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини зліва, колото-різану рану лобової ділянки зліва, скальповану рану лобової ділянки зліва, а також несумісне с життям проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням серця (рану на передній поверхні грудної клітини зліва у проекції 6-го межребірря по середньо-пахвовій лінії, від якої відходить рановий канал у напрямку з переду назад, зліва направо, дещо знизу вверх, проходячи крізь шкіру, підшкірно-жирову клітковину, міжреберний м'яз, утворюючи крайове пошкодження краю 5-го ребра та проникає у плевральну порожнину, продовжуючись далі утворює пошкодження серцевої сорочки, правий відділ серця, проникая у його порожнину та сліпо закінчується у товщі серцевого м'язу в проекції між шлункової перетинки, маючи довжину близько 5-7см), внаслідок чого потерпілий, зробивши декілька кроків, впав на землю та втратив свідомість.
Вважаючи свої злочинні дії доведеними до кінця ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Каретою швидкої медичної допомоги ОСОБА_10 був доставлений до КЗ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де в результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень 03 лютого 2020 року приблизно о 00:40 год. ОСОБА_10 помер.
При цьому, причиною смерті ОСОБА_10 стало проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням серця, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати та тампонадою серця кров'ю.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, зменшити розмір моральної шкоди до 200 000 грн. В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що суд належним чином не врахував вимоги закону та обставини провадження, зокрема, що обвинувачений здійснив свої дії у відповідь на протиправну поведінку загиблого та також отримав тілесні ушкодження у виді численних гематом та забоїв. Вказує, що обвинувачений визнає свою вину та просить зменшити розмір покарання. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував тяжкий матеріальний стан обвинуваченого та наявність в нього на утриманні малолітньої дитини.
Крім того, 03 липня 2024 року захисник подав доповнення та зміни до апеляційної скарги, в яких просив скасувати вирок суду і призначити новий розгляд справи, оскільки остання була розглянута незаконним складом суду, або змінити, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років та зменшивши розмір моральної шкоди до 200 000 грн.
Також на оскаржуваний вирок суду прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, однак до початку судового розгляду у відповідності до ч. 1 ст. 403 КПК України подав заяву про відмову від апеляційної скарги, яка у відповідності до ст. 403 КПК України була прийнята судом.
Також на оскаржуваний вирок суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, однак до початку судового розгляду у відповідності до ч. 1 ст. 403 КПК України подав заяву про відмову від апеляційної скарги, яка у відповідності до ст. 403 КПК України була прийнята судом.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника з доповненнями та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника з доповненнями та просив вирок суду залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються, у зв'язку з чим в частині обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України апеляційний суд виходить з фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Посилання захисника в змінах та доповненнях до апеляційної скарги на те, що розгляд провадження було здійснено незаконним складом суду, не заслуговують на увагу, оскільки з наданого ним до доповнення копії звіту про автоматизований розподіл справ між суддями від 30 березня 2020 року слідує, що визначення складу суду для розгляду провадження було здійснено відповідно до ст. 35 КПК України Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. При перегляді вказаного звіту будь-яких втручань у Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему під час здійснення нею визначення складу суду не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, слід зазначити наступне.
За змістом ст.ст. 409, 414 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції зокрема може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто такого покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення та наслідки, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, має середньо-технічну освіту, зі слів одружений, має малолітнього сина, 2018 року народження, офіційно не працевлаштований, відсутність обставин, що пом“якшують обвинуваченому покарання, та наявність обставини, що обтяжує покарання, рецидив злочину.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі за відсутності підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, однак з урахуванням особи обвинуваченого та обставин кримінального правопорушення покарання може бути призначено у виді позбавлення волі на строк 13 років.
При цьому, судом першої інстанції було проаналізовано поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, а також наслідки суспільно-небезпечного діяння.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що обвинувачений свою провину визнав, мають місце, проте не є підставою для пом'якшення призначеного покарання з огляду на обставини кримінального провадження, встановлені судом.
Посилання захисника на те, що обвинувачений здійснив свої дії у відповідь на протиправну поведінку загиблого та також отримав тілесні ушкодження у виді численних гематом та забоїв, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм було надано відповідну оцінку.
Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у їх сукупності судом було встановлено, що біля приміщення кафе між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 відбулася обопільна бійка, під час якої свідок ОСОБА_12 став між ними, намагаючись у такий спосіб їх розборонити, проте обвинувачений, не бажаючи припинити свої протиправні дії, дістав ніж та наніс потерпілому декілька ударів в область голови та грудної клітини, після яких ОСОБА_14 зробив декілька кроків, впав на землю та втратив свідомість, стікаючи кров'ю. А, у свою чергу, ОСОБА_7 покинув місце події у невідомому напрямку.
Викладене спростовує посилання захисника на те, що обвинувачений здійснив свої дії у відповідь на протиправну поведінку загиблого.
Крім того, суд надав оцінку і показанням обвинуваченого ОСОБА_7 в частині спричинення йому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які були виявлені під час його медичного обстеження та відповідно до висновку експерта №404е від 04 лютого 2020 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Так, судовий розгляд відповідно до ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тож надання відповідної правової оцінки цим обставинам буде виходити за межі цього розгляду.
Тим більше, кримінальна відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень передбачена ст. 125 КК України, що з огляду на положення ст. 477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, у якому відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань можуть бути внесені не інакше, як за заявою особи, відносно якої вчинено цей злочин.
Захисником як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного перегляду не надано доказів, які б істотно знижували ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та були б підставою для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання.
Підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Ювченко та інші проти України» (рішення від 09 квітня 2020 року), та в справі «Скачкова та Рижа проти України» (рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Белане Надь проти Угорщини» (рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» (рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Безпідставними є і доводи захисника щодо необхідності зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, з огляду на наступне.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, потерпіла ОСОБА_9 звернулась до ОСОБА_7 з цивільним позовом у кримінальному провадженні, зокрема, просила стягнути з обвинуваченого на її користь 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд в повному обсязі дослідив усі обставини провадження, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого рішення, та стягнув з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, на користь потерпілої 500 000 грн.
Апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру, стягнутого із обвинуваченого моральної шкоди на користь потерпілої, оскільки захисником в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для такого зменшення, тоді як визначений судом розмір цієї шкоди відповідає моральним стражданням потерпілої і засадам виваженості, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми тощо.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру моральної шкоди, яку необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого, суд першої інстанції відповідно до вимог КПК України врахував характер правопорушення, глибину моральних страждань потерпілого та інші обставини, що мають значення у провадженні.
З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та конкретних обставин його вчинення, даних про матеріальний стан обвинуваченого, а також характеру та обсягу фізичних, душевних та психічних страждань потерпілої, завданих ОСОБА_15 внаслідок умисного вбивства її чоловіка, характер незворотної втрати - смерті близької коханої людини, втрати чоловічої підтримки, що призвело до порушення її звичайного способу життя, погіршення самопочуття, стану фізичного та психологічного здоров'я, в тому числі, порушення нормального та спокійного сну тощо, суд першої інстанції оцінив заподіяну моральну шкоду в сумі 500 000 грн. та саме ця сума підлягає стягненню на користь потерпілої.
Доводи захисника про те, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину, вже були враховані судом першої інстанції.
В матеріалах провадження відсутні та захисником під час апеляційного перегляду не надано доказів наявності у обвинуваченого важкого матеріального стану, який би був підставою для зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, виходячи з принципів розумності та справедливості, визначений судом першої інстанції ОСОБА_15 розмір моральної шкоди за своїм розміром є обгрунтованим та необхідним.
Підстав для зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_15 , з мотивів, про які йдеться в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на це наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що призначений розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим, не впливають на відповідність визначеного розміру моральної шкоди і не містять достатніх даних для його зменшення.
З огляду на викладене апеляційна скарга захисника зі змінами та доповненнями не підлягає задоволенню.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути провадження і постановити законне та обгрунтоване рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4