Справа № 636/3920/24 Провадження 3/636/2386/24
Дата 01.07.2024
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 126 КУпАП,-
встановив:
10 травня 2024 року о 12.10 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Jawa 350638, д.н. НОМЕР_1 , по вул. Центральна буд. 9 смт. Великий Бурлук Чугуївського району Харківської області, не маючи права керування транспортним засобом, про що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 012906 від 10.05.2024.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1А ПДР України: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
ОСОБА_1 надав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП визнав, про обставини його вчинення вказав так, як зазначено в протоколі.
Суд проаналізував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, і прийшов до наступного висновку.
На підставі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, правопорушником надані пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 126 КУпАП, визнається керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia») заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується належними і допустимими доказами:
-копією постанови серії БАД № 744714 від 10.05.2024 про притягнення ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 - передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень (а.с .2);
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 про обставини керування ОСОБА_1 мотоциклом (а.с. 3);
-копією паспорта громадянина України в мобільному застосунку «Дія» ОСОБА_1 (а.с. 7-9);
-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , власником мотоцикла Ява 350 є ОСОБА_3 (а.с. 10-11);
-іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність, суддя вважає щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність, не встановлені.
Враховуючи вищевикладене, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення він не досяг повноліття, ступінь його вини, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу, що вважає достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень, який підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст. ст. 40-1, 251-252, 279, 280, 283-285, 287-289, 291, 294 КУпАП,
ухвалив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення шляхом подачі скарги на постанову до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя