справа № 635/4328/24
провадження № 3/635/1911/2024
05 липня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Суддя Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П., розглянувши адміністративний матеріал відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП -
До Харківського районного суду Харківської області від Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 095644 від 18.04.2024 убачається, що ОСОБА_1 не виконала свої батьківські обов'язки за вихованням свого сина ОСОБА_2 , 2010 р.н., який 06.04.2024 о 15.00 вчинив адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП, а саме наносив написи фарбою на будівлі Мереф'янської ОП, чим порушив правила благоустрою міста Мерефи п.4.8.1 від 30.09.2014.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 3 ст. 184 КУпАП .
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14.10.2003).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12.03.2019 по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
ОСОБА_1 була надана можливість скористатись своїми процесуальними правами під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, проте остання такого наміру не виявила, в судові засідання не з'являлася.
Беручи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 , враховуючи положення ст. 38 КУпАП, згідно якої якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність останньої.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 КУпАП).
При цьому, положеннями КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення основним доказом про вчинення особою адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам, визначеним у статті 256 КУпАП та містити перелік всіх обов'язкових реквізитів протоколу.
У відповідності до приписів статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із найважливіших джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, у протоколі серії ВАД № 095644 від 18.04.2024 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_1 .
Оцінюючи наданий доказ, суд вважає його належним та допустимим, оскільки він складений уповноваженою особою та його зміст в цілому відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказаний протокол містить підпис особи, яка його склала та підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно матеріалів справи, а саме копії паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 25.03.2024 убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою особою.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП, а саме наносив написи фарбою на будівлі Мереф'янської ОП, чим порушив правила благоустрою міста Мерефи п.4.8.1 від 30.09.2014, тому відповідальність за вчинене правопорушення покладається на батьків.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
В якості обставин, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає те, що ОСОБА_1 вперше притягається до адміністративної відповідальності.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення із наданих органом поліції доказів, не встановлено.
Таким чином, вирішуючи питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя враховує відомості про особу правопорушника, які містяться у матеріалах справи, відношення до скоєного, відсутність доказів про заподіяння шкоди від правопорушення та суттєвих негативних наслідків для суспільства та окремих громадян, вважаю вчинене ОСОБА_1 порушення малозначним, а застосування передбаченого санкцією частини 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення не відповідатиме тяжкості вчиненого і становитиме для останньої особистий надмірний тягар.
При цьому суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії», у пункті 18 якого Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар.
Відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає доцільним застосувати до ОСОБА_1 положення статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звільнивши її від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення й можливістю обмежитися усним зауваженням.
Імперативними приписами частини 2 статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що при оголошені усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
З огляду на невинесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору відповідно до пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статями 7, 9, 22, 34, 40-1, частиною 3 статті 184, статтями, 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення за малозначністю, оголосивши їй усне зауваження.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.П.Даниленко