Справа № 344/12578/24
Провадження № 1-кс/344/5188/24
09 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , представника власника майна ( підозрюваної) - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42024142400000027 від 10.05.2024 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Слідча ОСОБА_3 за погодженням прокурора ОСОБА_5 , звернулася з клопотанням, у якому просить накласти арешт з метою забезпечення збереження речового доказу та забезпечення конфіскації майна як виду покарання із забороною відчуження, розпорядження та користування на автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 із ключами до нього, який належить підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що 05.07.2024 у м. Львові адвокат ОСОБА_6 вимагала та отримала неправомірну вигоду від ОСОБА_7 у розмірі 3 500 доларів США за вплив на прийняття рішення військовими службовими особами ряду ТЦК та СП Львівської області щодо оновлення військово-облікових даних та одержання штрих-коду військовозобов'язаними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також надання останньому відстрочки від призову за мобілізацією у зв'язку з навчанням.
05 липня 2024 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду №344/2458/24 від 04.07.2024 автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 вилучено речі, які мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, а також зазначений транспортний засіб із ключами до нього.
05 липня 2024 року винесено постанову про визнання речовим доказом автомобіля марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
05 липня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 08.08.2019 автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, підставу для накладення арешту, зазначено ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо речового доказу та з метою конфіскації.
Слідча просила клопотання задоволити, з мотивів, що викладені письмово. Додала, що залишення автомобіля на праві користування може призвести до його знищення. Разом з тим, не доведено, що такий є єдиним автомобілем близьких підозрюваної.
Представник власника майна ( підозрюваної) - адвокат ОСОБА_4 заперечив відносно накладення арешту на вилучений автомобіль в частині користування з мотивів, що викладені письмово. Зазначив, що близьким ОСОБА_6 необхідно такий автомобіль як засіб пересування, так як чоловік ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров'я, донька ОСОБА_10 є вагітною ( про що свідчать медичні документи), а також мати ОСОБА_6 є пенсійного віку, про яку потрібно постійно дбати. Остання проживає на відстані від своєї доньки ( ОСОБА_6 ).
Слідчий суддя, заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Згідно з ч.1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142400000027 від 10.05.2024 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.07.2024, вилучено автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , з ключами до нього, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить з 08.08.2019 ОСОБА_6 .
Разом з тим, 05.07.2024 вказаний автомобіль разом з ключами до такого, постановою слідчого визнано речовими доказами.
05.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке того ж дня їй вручено.
Зокрема, за ч. 3 ст. 369-2 КК України ОСОБА_6 підозрюється у одержані неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому, при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна, слідчий суддя враховує обставини, з якими закон пов'язує застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Так , згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Сторона захисту заперечує приналежність вилученого автомобіля до речових доказів. Разом з тим, постановою слідчого такий автомобіль разом з ключами визнано речовим доказом, а на даному початковому етапі досудового розслідування, не наведено обґрунтованих підстав для виключення такого з приналежності як відповідного доказу у даному кримінальному провадженні.
Санкція частини 3 ст. 39-2 КК України, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
Згідно з ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.
Стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно належить на праві приватної власності підозрюваному, може бути конфісковано у випадку призначення судом відповідного покарання.
Відтак, враховуючи вищенаведене, а також з метою забезпечення збереження речового доказу та конфіскації майна як виду покарання за ч. 4 ст. 110-2 КК України, оскільки, незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст.170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю вказаний захід забезпечення доцільним, співмірним та таким, що відповідає завданням кримінального провадження - клопотання слід задоволити.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.
Той факт, що такий автомобіль є необхідним для близьких (вагітної донки, чоловіку з незадовільним станом здоров'я, відвідування матері підозрюваної, яка є особою похилого віку), самопо собі не може бути безумовною підставою для залишення такого автомобіля у користуванні підозрюваної. Зокрема, слідчому судді не надано доказів щодо відсутності інших транспортних засобів у користуванні членів сім'ї ОСОБА_6 , реальної, нагальної потреби у постійному використанні такого; того, що саме вказаний автомобіль забезпечував саме важливі невідкладні потреби вказаних членів сім'ї ОСОБА_6 .
При цьому належить врахувати, що арешт майна в цілому має тимчасовий характер до його скасування або ж в межах строку досудового розслідування, який спрямований на ефективне забезпечення його проведення у розумний строк, а межі досудового розслідування у часі чітко визначені ст. 219 КПК України.
Одночасно слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 167, 168, 170-173, 175, 309, 372 КПК України, слідчий с
Клопотання задоволити.
Накласти арешт із забороною відчуженя, розпорядження та користування на: автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 200», р.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 із ключами до нього, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ухвали).
Повний текст ухвали 11 липня 2024 року.
Слідчий суддя
Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1