справа № 175/3081/23
провадження № 6/197/4/24
09 липня 2024 року с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.В., розглянувши в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони виконавчого провадження,
До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну первісного стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у виконавчому провадженні № 64239475 щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , відкритого 22.01.2021 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 90633 від 31.10.2020.
На підставі наданих суду матеріалів судом встановлено, що 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було видано виконавчий напис № 90633 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заборгованості за кредитним договором № 4684196922 від 30.09.2019.
22.01.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною було відкрито виконавче провадження № 64239475 з виконання виконавчого напису № 90633 від 31.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заборгованості у розмірі 15180,02 грн.
02.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 20230202, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» прийняло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4873389513 від 30.09.2019
Згідно з п. 1.1. вказаного договору, на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за Кредитним Договорами та/або Заставодавців за Договорами застави, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель заборгованості).
З витягу з Додатку 1 до Договору факторингу № 20230202 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4873389513 від 30.09.2019.
05.07.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною було закінчено виконавче провадження № 64239475 з примусового виконання виконавчого напису № 90633 від 31.10.2020, оскільки вимоги виконавчого документу було виконано в повному обсязі. Основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України :
1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження. Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв'язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
Зазначене відповідає правовим висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі N 911/3411/14, від 08 лютого 2022 року у справі N 2-7763/10.
.Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 261, 442 ЦПК України, ст. ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні заяви відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО