Справа № 216/4473/24
Провадження № 1-кп/216/546/24
02 липня 2024 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської
області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024046230000253, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2024 року, з доданими до нього матеріалами, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої, не заміжньої, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, -
Органом досудового розслідування встановлено наступні фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ОСОБА_7 маючи на те законне право звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, що розташовано за адресою: вул. Свято-Миколаївська, 27 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з заявою про надання їй соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Вказана соціальна допомога надходила ОСОБА_7 на банківський рахунок АТ «А-БАНК» НОМЕР_1 . Про факт отримання соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_7 було достеменно відомо її онучці ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_3 , умисно, маючи протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами з державного бюджету України у вигляді допомоги внутрішньо переміщеним особам, не повідомила Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, що 24.06.2022 її бабуся ОСОБА_7 померла та у період часу з 01.07.2022 до 31.07.2023 отримувала замість неї вказану соціальну допомогу, в результаті чого, незаконно заволоділа незаконно отриманою матеріальною допомогою в сумі 17440,06 гривень.
Таким чином, в період часу з 01.07.2022 по 31.07.2023
ОСОБА_3 шляхом обману заволоділа грошовими коштами Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради у розмірі 17440,06 гривень, чим завдала матеріальної шкоди Державному бюджету України на вказану суму.
Окрім цього, ОСОБА_3 у 20-х числах червня 2022 року, точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, але не раніше 24.06.2022 року, перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_2 , під час проведення похорон її бабусі ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , достовірно знаючи, що остання отримувала від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради соціальну допомогу внутрішньо переміщеним особам, яка надходила на банківський рахунок АТ «А-БАНК» НОМЕР_1 , в коридорі побачила вказану банківську куртку, в цей час та місці у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння вищевказаною банківською карткою, яка згідно примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, ст.1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБ України від 05.11.2014 №705, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним майна, усвідомлюючи те, що знайдена нею банківська картка належить іншій особі, взяла вищезазначену банківську картку, що належить померлій ОСОБА_7 та поклала собі в кишеню, тим самим незаконно заволоділа та в подальшому почала зберігати з метою подальшого викрадення грошових коштів, які перебували на банківському рахунку померлої ОСОБА_7 .
Окрім цього, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи, що пластикова банківська картка видається банківською установою та є офіційним документом, вчинивши крадіжку банківської картки АТ «А-БАНК», яка належала померлій ОСОБА_7 продовжила реалізовувати свій протиправний умисел.
Так, ОСОБА_3 перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном, за допомогою банкомату АТ КБ «Приватбанк», що розташований за вищевказаною адресою, використовуючи банківську картку АТ «А-БАНК» з банківським рахунком НОМЕР_1 , видаючи себе його власником - померлою ОСОБА_7 та володіючи інформацією про пароль до картки, несанкціоновано втрутилась в роботу платіжної системи електронного програмного-технічного комплексу з вмонтованою спеціалізованою ЕОМ, призначеною для здійснення автоматизованих операцій видачі наявних грошових коштів, тобто вищезазначеного банкомату, що призвело до витоку інформації володільцем якої є АТ «А-БАНК». Дані дії надали можливість обійти систему захисту автоматизованої системи та розпорядитись грошовими коштами, наявними на рахунку НОМЕР_1 .
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінальних проступків у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчинених ним кримінальних проступків, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутністю.
Представником потерпілого начальником юридичного відділу Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради ОСОБА_9 надано також письмову заяву, в якій остання погодилася з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодилася з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Таким чином, за результатами спрощеного провадження встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчить клопотання прокурора викладене в обвинувальному акті щодо його розгляду в порядку спрощеного провадження та заява обвинуваченої ОСОБА_3 складена в присутності захисника.
З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що події кримінальних проступків мали місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 190 КК України за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); за ч. 1 ст. 357 КК України за ознаками: викрадення, привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів та за ч. 1 ст. 361 КК України за ознаками: несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), що призвело до витоку інформації.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання останнього.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїла кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків, вину визнала повністю, розкаялася в скоєному, не заміжня, має на утриманні трьох неповнолітніх доньок (м.к.п. а.с 63-65), офіційно не працевлаштована, раніше не судима, за місцем проживання характеризується добре (а.с. м.к.п. 65), у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебував та не перебуває (а.с. м.к.п. 66).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченій в межах санкції інкримінованих статей з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання її звільнити з іспитовим строком, поклавши на неї обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 50 КК України, саме таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
Питання про речові докази, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні експертизи.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не пред'являвся.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження не обирався.
Керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 381-382, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 КК України та піддати покаранню:
- за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 1 (один) рік обмеження волі,
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (один) рік 3 (три) місяця обмеження волі.
- за ч.1 ст. 361 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_3 , в рамках цього кримінального провадження не обирався.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його отримання, в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статті 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1