Справа №639/3867/24
Провадження №2-о/639/128/24
08 липня 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,
У 2024 році до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, відповідно до якої заявник просить суд: визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною; встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В своїй заяві ОСОБА_1 , просить призначити його опікуном над своєю матір'ю ОСОБА_2 .
Так, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
У відповідності до ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Всупереч зазначеним вимогам закону заявником по справі не було долучено до його заяви доказів на підтвердження того, що він може бути призначений опікуном, а саме: медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном, не додано висновок органу опіки та піклування про можливість призначення його опікуном над недієздатною особою, тощо.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за заявою у справах окремого провадження, поданою фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подачі заяви складає 605, 60 гривень.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.
Отже, за вимоги про визнання фізичної особи недієздатною заявник звільнений від сплати судового збору.
Що стосується вимог про встановлення опіки, то положеннями Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо їх сплати, за таких обставин заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 грн. за вимоги про встановлення опіки, або надати докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору
Отже, заявнику необхідно: 1) надати суду докази на підтвердження того, що заявник може бути опікуном над недієздатною особою; 4) сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 грн. за вимоги про встановлення опіки, або надати докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору.
При цьому суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.50) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки- залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 08.07.2024
Суддя В.В. Труханович