Справа №613/1144/24 Провадження № 2/613/552/24
про відкриття провадження у справі
10 липня 2024 року м. Богодухів
Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Харченко С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права користування земельною ділянкою,-
встановив:
Представник позивача - адвокат Колєснік І.А. звернувся до суду з позовною заявою до Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права користування земельною ділянкою, у якій просить: визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, яке посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ХР №04-00-018297, виданим 31.10.1997 Кленівською сільською радою, в частках у розмірах - 1/3 після ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 1/3 після ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в цілому з урахуванням визнаних часток у розмірі - 2/3 часток.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати, ОСОБА_4 . Відповідач - ОСОБА_2 є рідною сестрою позивача ОСОБА_1 , вони є спадкоємцями батьків. Богодухівською державною нотаріальною конторою заведено спадкові справи на майно ОСОБА_3 за № 127/2023 та ОСОБА_4 за № 128/2023. ОСОБА_3 на час смерті належало право постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га, за цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, на території колишньої Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (правонаступник - Богодухівська міська рада). Правовстановлюючим документом на це речове право ОСОБА_3 є Державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 04-00-018297, виданий 31.10.1997 Кленівською сільською радою. Богодухівською державною нотаріальної конторою позивачу повідомлено про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки нотаріусом встановлено спір про право, пов'язаний з невизначеністю в чинному законодавстві щодо правових підстав спадкування права постійного користування земельною ділянкою, припинення цього речового права після смерті спадкодавця та його належності до спадкового майна. В листопаді 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вимогами про визнання за ними в порядку спадкування право постійного користування на земельну ділянку в частках: 5/6 - ОСОБА_2 ; 1/6 - ОСОБА_1 після матері ОСОБА_4 . Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 31.01.2024, справа № 613/2012/23, визнано у праві постійного користування цією земельною ділянкою за ОСОБА_2 частку в розмірі 1/3 за ОСОБА_1 частку в розмірі 1/6. Позивачем після ознайомлення з матеріалами спадкових справ батьків встановлено, що його частка у праві постійного користування земельною ділянкою площею 1,35 га в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 становить 1/3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 (з урахуванням відмови ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері) - 1/3, всього 2/3; частка ОСОБА_2 у праві постійного користування ділянкою в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 становить 1/3. Позивач ОСОБА_1 в зазначеній вище цивільній справі не заявляв вимоги про визнання за ним цього речового права на земельну ділянку після батька - ОСОБА_3 (1/3 частка) та щодо іншої частки після матері - ОСОБА_4 (1/16). Таким чином залишаються невизнаними за позивачем ОСОБА_1 частки у праві постійного користування земельною ділянкою (стосовно яких не заявлялися вимоги у справі № 613/2012/23): -1/3 частка - в порядку спадкування після батька - ОСОБА_3 ; -1/6 частка - в порядку спадкування після матері - ОСОБА_4 , яка в цілому з урахуванням вже визнаною частки складає - 1/3 частку (1/6+1/6); Позивач ОСОБА_1 є таким, що в цілому успадкував після батьків 2/3 часток у праві постійного користування ділянкою, інша 1/3 частка визнана судом за ОСОБА_2 . Зазначене відповідає обставинам, установленим судом у справі № 613/2012/23. З урахуванням зазначеного та слідуючи вимогам юридичної визначеності щодо прав сторін в успадкованого речовому праві, позивач має право на визнання за ним усіх успадкованих часток в праві постійного користування ділянки, з остаточним їх визначенням та складанням відповідно до набутого спільно з відповідачем
ОСОБА_2 . Право постійного користування спірною земельною ділянкою є спадковим майном з огляду на таке. В силу положень ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Згідно з нормами ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на час набуття ОСОБА_3 ) права постійного користування спірною земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України України у редакції Закону від Документ сформований в системі 25.10.2001, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим ЗК України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб'єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц. Із наведеного слідує, що на момент смерті ОСОБА_3 йому на законних підставах належало право постійного користування даною земельною ділянкою. У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001 підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянко поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України від 25.10.2001, є такими, що порушують це право. Перелік прав та обов'язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у ст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. Тому право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало. Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 у справі № 368/54/17, у частині відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц і від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц про те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини; ані відсутність у ЗК України 2001 року такого права на земельну ділянку, як право постійного користування, ані смерть особи, якій належало таке право, самі по собі не припиняють права постійного користування вказаною земельною ділянкою та не виключають права постійного користування земельною ділянкою зі складу спадщини. Статтею 141 ЗК України в чинній редакції встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії. Право постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_3 / ОСОБА_4 не було припинено за життя і не є припиненим за фактом їх смерті.
Позовна заява подана з додержанням вимог ст.175 ЦПК України, є підсудною та підвідомчою даному суду. Підстав для залишення позовної заяви без руху, або її повернення немає.
Згідно з п.4 ч.2 ст.187 ЦПК України, при прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у справі, суд вирішує питання відносно правил розгляду справи в порядку позовного провадження, а саме в загальному чи спрощеному.
Враховуючи дану категорію справ, приходжу до висновку, що справа підлягає розгляду в порядку загального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-180,197 ЦПК України,-
ухвалив:
Прийняти позовну ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання права користування земельною ділянкою.
Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 62103 Харківська область м.Богодухів пл.Соборності,2, ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 про визнання права користування земельною ділянкою, в порядку загального позовного провадження.
Призначити підготовче судове засідання на 25 липня 2024 року о 09-15 годині у залі судових засідань Богодухівського районного суду Харківської області, розташованого за адресою: Харківська область, м.Богодухів, пл. Незалежності, 17.
Копію ухвали про відкриття провадження направити учасникам справи, а відповідачам також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Роз'яснити відповідачам, що відповідно до ст.191 ЦПК України, він має право у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також відповідачі мають право у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження пред'явити зустрічний позов, форма і зміст якого відповідає вимогам ст. 194 ЦПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України -http://court.gov.ua/sud2004/.
Суддя