Справа №611/469/24
Провадження №2/611/175/24
09 липня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 травня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у загальному розмірі 14053,83 грн.
Заява обґрунтована тим, що 01 березня 2018 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та відповідачем було укладено кредитний договір.
16 грудня 2020 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 20211229 за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
Відповідач свого обов'язку з повернення кредиту не виконав внаслідок чого має заборгованість перед позивачем на суму 14 053,83 грн., з яких: 6215,19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2020, 85 грн. сума заборгованості за щомісячними відсотками; 5817,79 грн. сума заборгованості за пенею.
В супереч умовам вказаного договору, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідачем не виконано свого зобов'язання та після відступлення права вимоги не здійснено жодного платежу на погашення існуючої заборгованості, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитору.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області 16 травня 2024 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти позову заперечувала, просила застосувати строк позовної давності.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2122482124, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 12815,43 грн.(а.с.5)
16 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція» укладено договір відступлення права вимоги, у відповідності до п. 1.2 Договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «ЦФР» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги боржників за кредитними договорами (а.с.10,16 )
Відповідно до витягу з реєстру Боржників - додаток № 1 до договору відступлення права вимоги № 20201216 від 16 грудня 2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18 553,83 грн., з яких 6215,19 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 993,89 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5526,96 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 5817,79 грн. - сума заборгованості за пенею.(а.с.17)
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як передбачено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується наданими позивачем доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
До відношень встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71ЦКУкраїни (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено п.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок Позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача направлено Повідомлення про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору та включення персональних даних Відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, передбачено, що Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової і вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами є доведеними.
Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, у свою чергу, до цього строку не включаються.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Виходячи з принципу верховенства права суд враховує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
У п. 137 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява JST® 21722/11, зазначено, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.
Вирішуючи питання застосування строків позовної давності у даній справі суд виходить з того, що при подачі позовної заяви до суду позивач надав довідку від 26.12.2020 року, зі змісту якої вбачається, що відповідач останній раз здійснювала погашення кредитної заборгованості 22.08.2019, потім не здійснювала будь яких платежів (а.с.13-14).
Із позовної заяви позивача вбачається, що ТОВ «ФК «ЕАПБ» не нараховувало жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нараховані відсотки, плата за управління кредитом, пеня за порушення кредитних зобов'язань, плата за управління кредитом нараховувалась первісним кредитором «ТОВ «ФК «ЦФР».
Відповідач мала виконати зобов'язання щодо повернення кредиту та зі сплатою відсотків, пені за порушення кредитних зобов'язань, плати за управління кредитом кожного місяця впродовж строку кредитування - 36 місяців, починаючи з 01.03.2018 по 15.03.2021, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з щомісячним платежем починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
Враховуючи викладене та те, що відповідач останній раз здійснювала погашення кредитної заборгованості 16 серпня 2018 року, а початок платежу був встановлений з 01.03.2018 по 15.03.2021, строк позовної давності закінчився 16 березня 2024 року.
Набуття права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», як нового кредитора, з моменту відступлення права вимоги до позивача за кредитним договором не свідчить про зміну умов договору щодо строків його виконання та переривання позовної давності.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази щодо досягнення між сторонами домовленості про збільшення строку позовної давності.
За таких обставин суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, приходить до висновку, що позивачем, який пред'явив позов лише у травні 2024 року, пропущено строк позовної давності, про застосування якого відповідач заявила відповідне клопотання, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в задоволенні позову - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 253, 256-257, 261, 525, 526, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 23, 141, 223, 258-259, 280-282, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити повістю.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.А. Коптєв