Справа № 611/147/24
Провадження № 2/611/82/24
(повна)
18 червня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Коптєва Ю.А.,
секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,
В провадженні Барвінківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 05 лютого 2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
27 травня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. В обґрунтування клопотання зазначила, що позиція відповідачки ОСОБА_1 є незмінною, остання вважає, що реальний спір щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з батьком відсутній. Проти проживання дитини з позивачем відповідачка жодного разу не заперечувала з часу фактичного проживання сина з батьком. Вказане право позивача ОСОБА_2 жодним чином не оспорювалось, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів зворотного. Зазначила, що в процесі судового розгляду відповідачка ОСОБА_2 акцентувала увагу суду, що з часу фактичного припинення шлюбних відносин будь-якого спору з приводу визначення місця проживання сина між сторонами не існувало. Між батьками було добровільно погоджено місце проживання сина з батьком. Жодним чином вказаний факт ОСОБА_2 не оспорювався. Загалом, є незрозумілим чим керувався позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом та стверджуючи про наявність спору з приводу визначення місця проживання сина.
Крім того, вказала, що позивач не звертався до органу опіки та піклування щодо вирішення питання визначення місця проживання сина. З відповіді на адвокатський запит Служби у справах дітей Ізюмського району Харківської області №124 від 22.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 27.01.2024 року перебував на особистому прийомі щодо консультації про визначення місця проживання сина ОСОБА_5 . Тобто, останній не звертався з будь-якими заявами щодо вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини. Так само і Служба у справах дітей не розглядала заяву останнього щодо доцільності визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з батьком.Відповідачка вважає, що відсутні правові підстави для вирішення судом спору щодо визначення (залишення) місця проживання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки такого спору немає.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі. Вказав, що за зверненням матері дитина була знята реєстраційним органом з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання батька. Після чого, звернувшись до Барвінківської міської ради з проханням зареєструвати сина за його адресою, йому запропонували надати рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки мати згоди на рестрацію сина не надала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, заявила клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник Служби у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області Жукова В.М. вказала, що проти закриття провадження у справі заперечує, оскільки спір між позивачем та відповідачем щодо реєстрацій місця проживання дитини на даний час дійсно існує. Підтвердила пояснення позивача, стосовно того, що дитина була знята з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою матері. На даний час, дитина зареєстрованого місця проживання не має.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах заявленого представником відповідача клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Разом і тим, за змістом п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20.
Статтею 161 цього Кодексу встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Із пояснень позивача та представника Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, наданих в судовому засіданні, слідує, що спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дітей існує.
Суд зазначає, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі № 686/20582/19-ц.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 21 червня 2024 року.
Суддя Ю.А. Коптєв