Іменем України
№ 610/2097/24 № 1-кп/610/147/2024
м. Балаклія09 липня 2024 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 (відеоконференція),
обвинуваченої: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
Справа підсудна Балаклійському районному суду Харківської області. Немає підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Обвинувальний акт складений у відповідності до ст. 291 КПК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під домашнім арештом та покладених на неї обов'язків для запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачена не заперечувала проти задоволення клопотання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
За приписом ч. 7 ст. 194 КПК України обов 'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2024 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту. Заборонено залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год до 06:00 год. наступної доби, за виключенням отримання медичної допомоги та/або прослідування до укриття цивільного захисту, в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.07.2024 включно. Зобов'язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду. До 30.07.2024 покладено обов'язки: не відлучатися з місця свого проживання ( АДРЕСА_2 ) без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, визначеними слідчим та/або прокурором; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, крім паспорту громадянина України.
До Балаклійського районного суду Харківської області обвинувальний акт надійшов 26.06.2024.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України - провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Інші ризики є неактуальними та не доведеними.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у добровільній співпраці з окупантами, що означає діяльність на шкоду інтересам людей і держави Україна, тому є достатні підстави обґрунтовано припускати можливість надання допомоги державі-агресору РФ, тим паче з огляду на наближеність до фронту та військову активність ворога, у т.ч. в тилу, шляхом активізації підривної та розвідувальної діяльності своїх агентів та прихильників.
Хоча при застосуванні запобіжного заходу було враховано, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, раніше не судима, на своєму утриманні 2 дітей, але ці самі обставини існували і на час інкримінованого їй злочину.
За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За правилом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Висновок про задоволення клопотання також ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченої винуватою у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, а це нетяжкий злочин, за який передбачено покарання, у т.ч. у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, але він спрямований проти основ національної безпеки України, є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад в умовах воєнного стану внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та особи яка його вчинила, фактично перейшла на бік ворога.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, від найбільш небезпечних посягань на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, внаслідок ведення агресивної війни проти України.
Продовження строку тримання обвинуваченої під домашнім арештом та покладених на неї обов'язків необхідно для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об'єктивних причин не закінчено на даний час.
На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314-317 КПК України,
1.Призначити справу до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні цього суду о 14.00 годині 01 серпня 2024 року.
2.У судове засідання викликати прокурора, обвинувачену.
3.Доручити представнику персоналу органу пробації - Ізюмського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області в строк до 31.07.2024 скласти та надати до суду досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .
4.Клопотання прокурора задовольнити повністю.
5.Обвинуваченій ОСОБА_4 продовжити строк тримання під домашнім арештом та покладених на неї обов'язків до 06 вересня 2024 року включно, згідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2024 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, крім «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, крім паспорту громадянина України».
6.Виконання ухвали в частині запобіжного заходу доручити Балаклійському ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
7.Встановити строк дії ухвали в частині запобіжного заходу до 06.09.2024 включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1