08 липня 2024 року
м. Київ
справа № 344/1393/24
провадження № 51-3413 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 травня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2024 року задоволено скаргу ОСОБА_5 та скасовано постанову прокурора Окружної прокуратури м. Івано-Франківська ОСОБА_4 від 16 січня 2024 року про зміну процесуального статусу потерпілого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12023091010002377 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 382 Кримінального кодексу України на процесуальний статус свідка.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 травня 2024 рокувідмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вищевказану ухвалу слідчого судді.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд вказаної ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. Обґрунтовує тим, щопрокурором винесено постанову, якою статус потерпілого ОСОБА_5 змінено на статус свідка ОСОБА_5 , оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що останній не клопотав перед слідчим та не подавав заяви про залучення його до провадження як потерпілого, а також не подавав заяви про завдання йому кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
Акцентує увагу на тому, що коли слідчим невірно визначено статус учасника кримінального провадження, то усунути такий недолік може тільки прокурор. Тому, вважає, що слідчий суддя прийняв рішення поза межами своїх повноважень, чим втрутився в дискреційні повноваження прокурора.
Також, зазначає, що пункт 5 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на який посилається слідчий суддя, передбачає можливість оскарження рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою. Однак стверджує, що скаржник ОСОБА_5 не був такою особою. Крім того, вказує на те, що постанова «про зміну процесуального статусу» та постанова «про відмову у визнанні потерпілим» є різними процесуальними рішеннями.
Вважає, що хоча і відповідно до вимог частини 3 статті 309 КПК вказана ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню, проте апеляційний суд повинен був відкрити провадження, так як слідчим суддею в порушення вимог частини 4 статті 304 КПК було відкрито провадження по скарзі ОСОБА_5 на дію чи бездіяльність прокурора, що не підлягає оскарженню.
Крім того, зазначає, що слідчим суддею в ухвалі від 08 травня 2024 року надано оцінку обсягу та якості проведених під час досудового розслідування слідчих дій, зобов'язано фактично повторно здійснити допит ОСОБА_5 , чим порушено частину 2 статті 16 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої прокурор, здійснюючи функції прокуратури, є незалежним від будь-якого незаконного виливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією і законами України.
На думку прокурора, апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки прокурор мав право на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді на підставі пункту 17 частини 1 статті 7 та частини 1 статті 24 КГІК у сукупності з положеннями частини 5 статті 9 КПК. При цьому, зазначає, що апеляційним судом також не враховано рішення Конституційного суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 про те, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тим, коли закон містить заборону на таке оскарження.
Водночас, посилається на правові позиції, які містяться в постановах Верховного Суду від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к) та від 14 лютого 2023 року (справа № 405/680/22) та у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к).
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Положеннями частини 3 статті392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами частини 3 статті 307 КПК ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Крім того, частиною 2 статті 309 КПК передбачено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
У частині 3 статті 309 КПК встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Таким чином, ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2024 року, якою скасовано постанову прокурора про зміну процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні на процесуальний статус свідка, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно з частиною 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо недотримання апеляційним судом загальних засад кримінального провадження є непереконливими.
Оскільки частиною 6 статті 9 КПК передбачено, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу. Однак, у цьому випадку не виникає питань, які б не було врегульовано чи неоднозначно застосовано нормами КПК. А тому немає підстав вважати, що апеляційний суд відмовляючи у відкритті кримінального провадження не дотримався загальних засад кримінального провадження щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень.
Крім того, посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к), 14 лютого 2023 року (справа № 405/680/22) та постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) є нерелевантними.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючисьпунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 травня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3