10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 560/17922/23
адміністративне провадження № К/990/23420/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №560/17922/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 01 червня 2023 року № 1015 "Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників поліції Кам'янець-Подільського РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області", яким за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог підпункту 1,3, частини першої статті 18, статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1,3,4,11,13 частини третьої статті 1, пункту 5 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" №2337-VІІІ, підпунктів 6,7 розділу II "Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року №100, підпункту 3.2 наказу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 24 квітня 2023 року №777 "Про зміцнення службової дисципліни, дотримання законності під час прийняття та реєстрації заяв і повідомлень, адміністративно - правозастосовчої діяльності, а також профілактики порушень та резонансних подій за участі особового складу", що виразилось в укритті злочину, незапобіганні вчинення правопорушення, неприпиненні злочину, ненаданні допомоги потерпілим особам, в незатриманні особи, яка вчинила правопорушення, незабезпеченні охорони місця події, у неповідомленні керівникові про виявлення правопорушення, а також порушенні Присяги поліцейського, застосовано до оперуповноваженого зонального сектору відділу кримінальної поліції Кам'янець-Подільського РУП Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №156о/с "Про особовий склад" від 02 червня 2023 року, яким звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), оперуповноваженого зонального сектору відділу кримінальної поліції Кам'янець-Подільського РУП Головного управління Національної поліції, з 02 червня 2023 року, з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2023 році, без встановлення премії за червень 2023 року;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді оперуповноваженого зонального сектору відділу кримінальної поліції Кам'янець-Подільського РУП Головного управління Національної поліції, з 02 червня 2023 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 02 червня 2023 року на дату винесення судом рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
18 червня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №560/17922/23.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 19, 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник вказаного не обґрунтував.
Зокрема, посилаючись на відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції проігноровано та незастосовано практику Верховного Суду у справі №560/8721/22. Водночас скаржник не обгрунтував в чому саме він убачає подібність правовідносин у цій справі та у справі №560/8721/22.
Суд також звертає увагу позивача на те, що в оскаржуваних судових рішеннях було застосовано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року № 420/14443/22 та від 29 лютого 2024 року №260/5566/22 щодо положень статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Проте скаржником у касаційній скарзі не доведено, що зазначені висновки не підлягали застосуванню або застосовані неправильно.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №560/17922/23 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська