10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/9865/18
адміністративне провадження № К/990/24668/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 826/9865/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.06.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 826/9865/18.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття правових заходів з індексації та перерахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця, з врахуванням нових розмірів посадового окладу, надбавки за ранг, вислугу років та всіх інших видів оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включаючи матеріальну допомогу;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу індексацію його пенсії за 2015 - 2016 роки і дев'ять місяців 2017 року та перерахунок призначеної йому пенсії державного службовця і виплатити її станом на 01.01.2018, виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця на посаді начальника Управління Міністерства Фінансів України, відповідного рангу та стажу роботи на державній службі, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та від 25.01.2018 №24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році», та всіх інших складових видів оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у встановленому законодавством розмірі 80 відсотків від загальної суми заробітної плати, а саме: посадового окладу - 12000 гривень, надбавки до посадового окладу за 4 ранг державного службовця - 700 гривень, надбавки до посадового окладу за вислугу років на державній службі (за 10 років вислуги - 30 відсотків до посадового окладу) - 3600 гривень і врахованих раніше інших складових заробітної плати, включаючи надбавку за інтенсивність праці, надбавку за виконання особливо важливої роботи, премії та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і оздоровлення за останні 24 календарні місяці роботи, тощо.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №826/9865/18.
11.04.2023 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 з підстав його суперечності нормам Конституції України, що в подальшому було підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17), яким визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», які унеможливили перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024, позивачу відмовлено у задоволення його заяви.
Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування для реалізації права на касаційне оскарження, дослідила додані до неї матеріали і дійшла висновку про наступне.
Стосовно оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 суд звертає увагу на те, що зазначене рішення та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 вже були предметом розгляду Верховного Суду за правилами касаційного провадження. Зокрема, ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 скаржнику було відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Враховуючи, що у цій справі вже постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на оскаржуване рішення, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 слід відмовити.
Стосовно оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною п'ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення заяви позивача про перегляд у зв'язку з виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 відсутні, оскільки рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018(5462/17) не вплинуло на правильність висновків суду під час ухвалення рішення, про перегляд якого просить заявник.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р(ІІ)/2023 у справі № 3-132/2018(5462/17) не може бути підставою для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції, оскільки цим рішенням у пунктах 2 та 3 резолютивної частини зазначено, наступне:
« 2. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами».
3. Верховній Раді України внормувати перерахунок розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.».
Верховний Суд зазначає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п'ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
При цьому, не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та, яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про те, що рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р(ІІ)/2023 у справі № 3-132/2018(5462/17) не може змінювати правове регулювання правовідносин в цій справі, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення, а також тому, що положення Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», які унеможливили перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та визнані неконституційними у зазначеному аспекті, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд у зв'язку з виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що вказані обставини не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі № 826/9865/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
.......................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду