Справа № 758/5064/24
10 липня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
учасники справи не викликались,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву позивача за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкування з дитиною, встановлення спільної фізичної опіки батьків щодо дитини,
у провадженні суду перебуває вищевказана справа.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод позивачу у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення тимчасового, на час розгляду справи по суті, графіку особистих побачень позивача з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кожної п'ятниці, суботи, неділі та понеділка, починаючи з 09:00 години ранку п'ятниці до 20:00 години понеділка та вільне спілкування з дитиною по телефону в будь-який час.
В обґрунтування заяви покликається на те, що відповідач створює перешкоди у спілкуванні та зустрічах з дитиною, відмовляє у зустрічі без будь-яких пояснень, намагається обмежити його спілкування із сином, не допускає у свою квартиру Службу у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, що затягує оформлення висновку про опіку над дитиною. Зазначає, що поки буде вирішуватися питання про спільну опіку, це може призвести до руйнування емоційних зв'язків батька з дитиною.Дані обставини можуть унеможливити в подальшому виконання рішення суду. Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, у відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України.
На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи № 758/5064/24, суд прийшов до наступного.
Згідно зі ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 (провадження № 61-10859св20) вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Позивач просить забезпечити позов, зокрема шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод позивачу у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із сином, а також встановлення тимчасового, на час розгляду справи по суті, графіку особистих побачень позивача з дитиною.
Згідно з ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року (справа №914/1570/20) зазначено, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Із наведених у заяві про забезпечення позову аргументів не встановлено, що у батька погіршились відносини із дитиною; що мати впливає на сина та створює негативний образ батька, що супроводжується небажанням дитини спілкуватись із ним; що у матері є бажанням обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком.
З урахуванням вищенаведеного, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог та їх співмірності, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін та в найкращих інтересах дитини, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову за недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 260, 261, 354 ЦПК України, суд
у заяві позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 758/5064/24- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали суду складено та підписано суддею 10 липня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець