Справа № 758/14285/23
Категорія 68
25 квітня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В листопаді 2023 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача - громадянина рф ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між ними 20.03.2010 р. Палацом одружень № 4 управління РАЦС м.Москви, в якому вони мають двох дітей - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що сімейне життя між ними не склалось через відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, втрати почуття любові один до одного, в результаті вони припинили шлюбні відносини, спільно господарства не ведуть та спільного бюджету не мають, внаслідок чого їх сім'я розпалася. Зазначає, що будь-які спори стосовна майна або з інших питань між сторонами відсутні. Проти надання строку на примирення заперечує.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 13.12.2023 р. з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача та позивач не з'явилися, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому вони просять розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, через електронну пошту до суду надійшла його заява, в якій відповідач не заперечує проти задоволення позову, строку на примирення з дружиною не потребує, брати участь в судовому засідання не має можливості, а тому просить розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи заявлене обома сторонами у справі клопотання про розгляд справи без участі сторін, відповідно до ст.211 ч.3 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Суд, встановивши обставини справи на перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.58 Закону України "Про міжнародне приватне право України" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Згідно ст.63 Закону України "Про міжнародне приватне право України" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002 р.).
Відповідно до наказу Мін'юсту №52/5 від 18.10.2000 р. (в ред. від 18.11.2003 р. №140/5) "Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні", документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України.
Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.
Відповідно до ст. ст. 2,3 Гаазької Конвенції (набрання чинності в Україні 22.10.2003 р.) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.
Судом встановлено, що сторони по справі - громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та громадянин рф ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20 березня 2010 року Палацом одружень № 4 управління РАЦС м. Москви, актовий запис № 957, що підтверджено засвідченою апостильованою копією з перекладом свідоцтва про одруження VIII- НОМЕР_1 , виданого 29.02.2024 р. органом РАЦС м. Москви 97750089.
Від даного шлюбу сторони двох дітей - малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 06.04.2017 р. Чертановським відділом ЗАГС управління м. Москви, та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого 23.01.2014 р. управлінням реєстрації актів цивільного стану штат Флорида.
Шлюбні відносини між сторонами припинені через відсутність взаєморозуміння та втрату почуття любові один до одного.
Спору про поділ майна подружжя та місце проживання дітей на час розгляду справи між сторонами немає.
Відповідно до ст.1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч. 1 ст. 24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 ч.1 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Надання сторонам строку на примирення суд вважає недоцільним, оскільки сторони вже певний час припинили шлюбні відносини, обидві сторони бажають розірвання шлюбу та заперечують проти надання такого строку.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги доводи, викладені в позовній заяві, та викладену відповідачем позицію про згоду на розірвання шлюбу, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Таким чином, враховуючи те, що на теперішній час сторони у справі разом не мешкають, припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, оскільки взаєморозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків, до того ж відповідач є громадянкою України, а позивач, як іноземний громадянин, має зареєстроване в установленому законом порядку право на постійне проживання в Україні, крім того шлюб легалізований на території України, що на думку суду є достатніми підставами для розірвання шлюбу без обов'язкового виїзду закордон.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського РВ ДРАЦС у м.Києві для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст.1, 3, 24, 56, ч. 3 ст. 105, 112, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст.58, 63 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354, 496-497 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити в повному обсязі.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянином рф, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, зареєстрований 20 березня 2010 року Палацом одружень № 4 управління РАЦС м. Москви, актовий запис № 957, що мають двох малолітніх дітей.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Подільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 20.03.2010 р. № 957, складеному Палацом одружень № 4 управління РАЦС м. Москви, актовий запис № 957.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин рф, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Суддя Н. М. Ларіонова