справа № 757/7952/14-ц головуючий у суді І інстанції Бортницька В.В.
провадження № 22-ц/824/6760/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року у справі за позовом Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У березні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 168 214,48 грн., з яких: за кредитом - 1 081 927,96 грн.; по відсотках - 57 222,00 грн.; пеня - 29 064,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 800001644 на придбання земельної ділянки, на підставі якого позивачем надано відповідачу грошові кошти у розмірі 123 000 доларів США, зі сплатою процентів у розмірі 12,75 % річних. Строк дії договору встановлений до 29 серпня 2027 року. Оскільки відповідачем умови кредитного договору не виконуються, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення та розгляду справи в суді першої інстанції йому відомо не було, оскільки судові повістки надсилались відповідачу не за адресою його фактичного проживання. Відтак, розгляд справи здійснено судом без належного повідомлення відповідача. Крім того, при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано судову практику щодо видачі банками кредитів в іноземній валюті, а саме рішення трьох інстанції у справі №2-522-1/10. Позивач штучно збільшив розмір заборгованості відповідача, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Судом також не було враховано п.п.10.3. Розділу 2, а саме, що всі спори, розбіжності, вимоги пов'язані з кредитним договором повинні були вирішуватися у Шевченківському районному суді міста Києва за адресою відповідача, яка зазначена в кредитному договорі, а, отже, сторона такого договору не може односторонньо відмовитися від виконання цієї умови і звернутися для вирішення спору до іншого суду, адже, таким чином вона порушить взяте на себе зобов'язання. Дані обставини свідчать, що суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та встановивши, що справа не підсудна цьому суду, керуючись ст. 115 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) був зобов'язаний повернути позовну заяву позивачеві для подання її до належного суду.
До Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про заміну позивача його правонаступником.
Заява обґрунтована тим, що 16 березня 2018 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу за кредитним договором № 800001644 від 29 серпня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 . В той же час, 16 березня між ТОВ «ФК Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Укрфінанстандарт» було укладено договір факторингу № 306/ФК-18 за кредитним договором № 800001644 від 29 серпня 2007 року. В подальшому, між ТОВ «ФК «Укрфінанстандарт» та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги від 16 березня 2018 року та складено акт приймання-передачі документів. В порядку та на умовах, визначених Договором відступлення права вимоги від 16 березня 2018 року ТОВ «ФК «Укрфінанстандарт» передає, а ОСОБА_3 приймає право вимоги за кредитним договором № 800001644 від 29 серпня 2007 року, що укладався між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . На даний час правонаступником позивача ПАТ «Альфа Банк» по кредитному договору № 800001644 від 29 серпня 2007 року є ОСОБА_3 .
Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) вказано, що «суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належить до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи в суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами».
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 800001644 від 29 серпня 2007 року у розмірі 1 168 214,48 грн. та судовий збір.
30 вересня 2014 року за заявою стягувача Печерським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист.
05 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Трухановським О.Д. щодо виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «Альфа Банк» в розмірі 1 168 214,48 грн. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з добровільним та фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 8, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на момент звернення ОСОБА_3 до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні - 27 лютого 2024 року обов'язок боржника згідно виконавчого листа був виконаний та заборгованість погашена.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
Заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв'язку з його виконанням (КЦС ВС в постанові від 27.11.2019 в справі № 496/2685/13-ц)
В тому випадку, якщо виконавче провадження закінчено в зв'язку з його виконанням, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах (ВП ВС в постанові від 16.02.2021 в справі № 911/3411/14).
З врахуванням наведеного, оскільки заявник звертаючись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яке до того ж було завершено в зв'язку з його фактичним виконанням в повному обсязі, паралельно не ініціювала питання щодо оскарження дій виконавця, оскарження судового рішення, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами тощо, тобто, не ініціювала відповідну стадію процесу, заява про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 29 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа- Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800001644. Відповідно до умов договору позивачем було надано відповідачу грошові кошти для придбання земельної ділянки у розмірі 123 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 12,75 % річних. Строк дії договору визначений до 29 серпня 2027 року.
Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 1 168 214,48 грн., яка складається: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1 081 927,96 грн., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 57 222 грн., суми пені за несвоєчасну плату по кредиту у розмірі 29 064,53 грн.
Листом від 14 березня 2014 року позивач надіслав письмову вимогу до ОСОБА_1 , якою повідомив останнього про наявність заборгованості за кредитним договором від 29 серпня 2007 року та необхідність її сплати. Проте, вказана вимога залишена поза увагою відповідачем.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач покладені на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує. Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 1 168 214,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За положеннями частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 27 лютого 2014 року виникла заборгованість у розмірі 1 168 214,48 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк».
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1, 6 статті 81 ЦПК України).
Всупереч зазначених вимог закону відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування обставин, про які вказує банк.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 , поданої представником ОСОБА_4 , про заміну позивача його правонаступником відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 липня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів..
Повне судове рішення складено 08 липня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.