04.07.2024 Справа № 363/4402/21
Ун.№363/4402/21
Пр.№2/756/210/24
Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Любін А.Ю.
за участю
представника позивача Дяченко В.Є.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом
Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 .
Письмового договору до 13.07.2021 між сторонами не укладено, проте на думку позивача, оскільки зобов'язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.
Також 13.07.2021 року між позивачем та відповідачкою договір був додатково складений у письмовій формі.
Відповідачка неналежним чином виконувала зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.05.2016 по 31.08.2021 у розмірі 13 956,82 грн.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідачки на свою користь зазначену суму заборгованості, три відсотки річних у розмірі 801,92 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 021,23 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.10.2021 року позовну заяву ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.02.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
17.10.2022 на адресу суду від відповідачки ОСОБА_3 та 08.11.2022 від її представника надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 , які обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_3 та її малолітній син ОСОБА_5 з 2021 року дійсно є власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак в цій квартирі не проживають, в ній зареєстрований проживає більше 20 років колишній чоловік відповідачки ОСОБА_4 , який не визнає її право власності на цю квартиру, та чинить перешкоди у користуванні майном. Він багато років проживає в цій квартирі та фактично користується комунальними послугами.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.08.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідачки та залучено в якості третьої особи ОСОБА_4 .
Представник позивача в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зазначила, що відповідачка є власницею квартири, до якої надаються послуги з водопостачання, отже з моменту набуття у власність квартири в неї виник обов'язок нести витрати на утримання квартири в тому числі сплачувати вартість комунальних послуг. Право власності набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тому на відповідачку покладається обов'язок по сплаті боргу за житлово-комунальні послуги, як на спадкоємця, що прийняла спадщину.
Представник відповідачки в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з тих підстав, що ОСОБА_3 хоч і є власником квартири, однак проживає за іншої адресою. В цій квартирі постійно проживає її колишній чоловік ОСОБА_4 , який користується комунальними послугами. ОСОБА_4 не визнає право власності відповідачки на цю квартиру, чинить перешкоди щодо проживання в ній. Крім того, відповідачка зверталася до позивача із заявою про відключення послуг.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2020 власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_5
13.07.2021 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено письмовий договір №0502095091 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
21.02.2022 року позивачка з сином зареєструвалися в квартирі АДРЕСА_2 , однак, ОСОБА_4 , який зареєстрований в цій квартирі чинить перешкоди у користуванні нею, оскільки не визнає право власності ОСОБА_3 на цю квартиру.
У Оболонському районному суді м. Києва на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ун. № 756/4130/21 (а.с. 159-160).
Відповідно до відповіді начальника Оболонського УП ГУ НП у м. Києві на звернення ОСОБА_3 із заявою про неможливість потрапити до квартири АДРЕСА_2 , під час перевірки матеріалу встановлено, що в цій квартирі проживає колишній чоловік ОСОБА_4 та його товариші по службі - війсковослужбовці (а.с. 145-146).
Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання за відомостями виконавчого комітету Вишгородської міської ради ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 154), де проживає і наразі, відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання складеного Вишгородською міською радою 29.07.2021 та Актом №59 обстеження умов проживання син ОСОБА_5 , проживає разом з матір'ю (а.с. 155-156).
Заявою від 30.01.2023 року ОСОБА_3 зверталася до позивача про відключення водопостачання до квартири (а.с. 162).
Отже, у зв'язку з вищезазначеним, перед судом доведено, що відповідачка ОСОБА_3 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 від 16.07.2020, не проживає в цій квартирі та не користується комунальними послугами.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , а тому не користується житлово-комунальними послугами за цією адресою. Крім того, вона зверталась до позивача з вимогою про припинення водопостачання, чого зроблено не було.
Наведене свідчить, що ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" не вправі вимагати у відповідачки сплати заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у період з 01.05.2016 до 31.08.2021 року за зазначеною адресою.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17).
Зважаючи на те, що позов про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за період 01.05.2016 до 31.08.2021 року пред'явлено до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" у задоволенні його позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.07.2024.
Суддя: А.М.Майбоженко