Справа № 752/26117/23
№ 2/183/2328/24
08 липня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про:
- стягнення з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових кошів у розмірі 4 772,18 грн, у якості безпідставно і незаконно набутого майна,
12 грудня 2023 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з цим позовом.
В обґрунтування позову зазначає, що 06 жовтня 2023 року ним, відповідно до угоди № SAMDN51000104894171 від 29 серпня 2013 року між ним та АТ «КБ «Приватбанк» (надалі - Банк, відповідач), взято споживчий кредит шляхом використання кредитних коштів в розмірі 99 960,89 грн - переказ з Універсальної карти НОМЕР_1 в рахунок кредитних коштів на власну карту НОМЕР_2 через додаток Приват24. З цієї дати по 25 листопада 2023 року з цієї суми позивачем повернуто Банку 45 011,00 грн, що підтверджується Випискою по картці від 04 грудня 2023 року 15:48 № 7HFMI0477SSALU58. Станом на 25 листопада 2023 року його борг перед банком становив 54 949,89 грн, що вказано у виписці. 01 грудня 2023 року з його карти НОМЕР_1 Банком списано відсотки в розмірі 5 079,28 грн за користування кредитним лімітом. Після цього його борг перед банком склав 60 029,17 грн. 01 грудня 2023 року позивачем сплачено залишок заборгованості в розмірі 60 030,00 грн. Відповідно до доданої виписки, залишок після такої операції 0,83 грн, що наявно означає погашення кредиту. Відсутність заборгованості по картці НОМЕР_1 підтверджується Довідкою від 04 грудня 2023 року 09:34 № 15J5CTFM2M79A3TU.
Позивач указує, що вважає незаконним списання банком відсотків у розмірі 5 079,28 грн, що здійснено 01 грудня 2023 року виходячи з того, що Умовами та Правилами надання банківських послуг (що є договором приєднання, який укладається в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України та розміщений на сайті відповідача), встановлені «Тарифи по Карткам «Універсальна»/»Універсальна Gold»». Відповідно до п. 9 розділу Умов процентна ставка за користування кредитом в пільговий період (до 55 днів) по продукту «Картка Універсальна», «Картка Універсальна Gold» складає 0,00001 %. Відповідно до п. 11 розділу Умов процентна ставка за користування кредитом на залишок заборгованості (після закінчення пільгового періоду) «Картка Універсальна Gold» - 3.4% на місяць (40,8% річних), виходячи з розрахунку 365/366 днів (фактична кількість днів) у році. В порушення даних умов відповідачем нараховано та списано в односторонньому порядку відсотки за весь період користування кредитом (з 06 жовтня 2023 року по 25 листопада 2023 року (пільговий період) та з 26 листопада 2023 року по 01 грудня 2023 року (після закінчення пільгового періоду) в розмірі 3,4 % на місяць. Графік нарахувань відсотків по картці наданий позивачу в особистому кабінеті та який позивач наводить у позовній заяві.
Позивач указує, що відповідно до Графіку нарахувань відсотків по картці протягом пільгового періоду з 06 жовтня 2023 року по 25 листопада 2023 року, в порушення п.9 розділу «Тарифи_по Карткам «Універсальна»/»Універсальна Gold»» Умовам та Правилам надання банківських послуг АТ «КБ «Приватбанк», відповідачем застосовано процентна ставка в розмірі 3,4 % на місяць, замість 0,00001 %. Враховуючи вказані «Тарифи по Карткам "Універсальна»/»Універсальна Gold»», розмір відсотків за користування кредитом повинен складати 307,10 грн за період після закінчення пільгового періоду з 26 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року. Таким чином відповідач безпідставно та незаконно набув грошові кошти позивача в розмірі 4 772,18 грн (5 079,28 грн - 307,10 грн).
Позивач указує, що 04 грудня 2023 року ним направлено відповідачеві скаргу з вимогою повернення незаконно списаних грошових коштів, яка не була задоволена відповідачем.
Посилаючись на положення ст. 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач просить позов задовольнити.
Постановленою суддею Голосіївського районного суду міста Києва ухвалою від 19 грудня 2023 року цивільну справу передано на розгляд до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
04 квітня 2024 року вищевказана цивільна справа надійшла на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 квітня 2024 року головуючим суддею у справі визначений суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонов Д. О.
Постановленою суддею ухвалою від 08 квітня 2024 року зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 646) інформацію (персональні дані) відносно ОСОБА_1 . Відповідь отримана судом 13 червня 2024 року.
Постановленою суддею ухвалою від 14 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у вищезазначеній цивільній справі, призначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження не скористався. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Позивачем на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві щодо існування договірних відносин з відповідачем, списання відповідачем грошових коштів подано виписку АТ КБ «ПриватБанк» № 7HFMI0477SSALU58 з рахунку ОСОБА_1 по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) за договором SAMDN51000104894171 від 29 серпня 2013 року за період з 06 жовтня 2023 року по 03 грудня 2023 року /а.с.7-8/. Виписка містить, зокрема: відомості про кредитний ліміт: 150 000,00 грн; баланс на початок періоду: -4,41; баланс на кінець періоду: 61,83; усього витрат: -99 961,48; усього надходжень: 105 107,00; сума комісій: 2 911,48; сума знижок: 0,00.
Крім того, у виписці наявна інформація про операції у вказаному періоді: 06 жовтня 2023 року - переказ від ОСОБА_2 5,00 грн; 06 жовтня 2023 року - переказ на свою карту НОМЕР_2 через додаток Приват24 у валюті операції -97 050,00, у валюті картки -99 961,48, сума комісії 2911,48, залишок після операції -99 960,89; 17 жовтня 2023 року - переказ з картки ПриватБанку через додаток Приват24. Відправник ОСОБА_3 2 000,00 грн; 21 жовтня 2023 року - поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування 8 000,00 грн; 25 жовтня 2023 року - переказ зі своєї карти НОМЕР_4 через додаток Приват24 11,00 грн; 03 листопада 2023 року - переказ зі своєї карти НОМЕР_5 через додаток Приват24 3 500,00 грн; в листопаді 2023 року - поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування 1 500,00 грн; 11 листопада 2023 року - поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування 25 000,00 грн; 19 листопада 2023 року - переказ з картки ПриватБанку через додаток Приват24. Відправник ОСОБА_3 2 000,00 грн. Залишок після операції -57 949,89 грн; 25 листопада 2023 року - переказ з картки ПриватБанку через додаток Приват24. Відправник ОСОБА_4 3 000,00 грн. Залишок після операції -54 949,89 грн; 01 грудня 2023 року - переказ зі своєї карти НОМЕР_2 через додаток Приват24 60 030,00 грн. Залишок після операції 0,83 грн; 01 грудня 2023 року - переказ зі своєї карти НОМЕР_2 через додаток Приват24 61,00 грн. Залишок після операції 61,83 грн.
Згідно з довідкою від 04 грудня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» № 15J5CTFM2M79A3TU /а.с.9/, ОСОБА_1 станом на 04 грудня 2023 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором № угоди/рахунку НОМЕР_9 НОМЕР_10 , угода № NC2K6DLG0T5K0 від 20 березня 2017 року, дебіторська заборгованість -29,92 грн.
Позивач, указуючи що дії відповідача з нарахування та списання з його рахунку відсотків у сумі, що перевищують відсотки, визначені умовами укладеного договору є неправомірними, просить стягнути їх з відповідача.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи 18 червня 2024 року /а.с.41/. У встановлений судом строк та станом на 08 липня 2024 року заяв, клопотань, відзиву на позов не надав.
Вирішуючи вимоги позову, суд виходить з такого.
За статтею четвертою Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За ч. 1 ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
За ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Так, з наданих позивачем виписки з рахунку № 7HFMI0477SSALU58 та довідки від 04 грудня 2023 року № 15J5CTFM2M79A3TU вбачається наявність між позивачем та договірних відносин.
Водночас, суд звертає увагу на те, що з указаних доказів убачається наявність двох договорів: угоди № NC2K6DLG0T5K0 від 20 березня 2017 року (за випискою); договором SAMDN51000104894171 від 29 серпня 2013 року (за випискою).
Крім того, за положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Обов'язок доведення обставин, на які сторона посилається також закріплено і у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
За частинами першою - другою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Ч. 1, 3 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України визначає, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами п'ятою - сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, право сторін подати докази закріплено пунктом другим частини першої, а обов'язок не приховувати їх, подавати усі наявні докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи визначено пунктами другим та четвертим частини другої статті 43 ЦПК України.
Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).
Відповідно до першого та другого речення частини першої статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Усі ці складові могли бути з'ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників правовідносин.
Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин.
Так, обґрунтовуючи позов посиланням на умови договору приєднання SAMDN51000104894171 від 29 серпня 2013 року, порушення відповідачем принципу рівності сторін договору, позивач відповідного договору, умов та правил надання банківських послуг у редакції на момент укладення договору не надав. Також, указуючи на наявність графіку нарахування відсотків за договором, самого графіку, оформленого належним чином до матеріалів позову не долучив. Клопотання про витребування відповідного договору, інших доказів через неможливість їх самостійного отримання не заявляв. Про звернення до відповідача з вимогою надати докази не повідомляв.
При цьому, відсутність належного договору для перевірки його умов позбавляє суд можливості визначитися як з умовами договору, на існуванні яких наполягає позивач, так і з можливим його порушенням відповідачем у частині нарахування та стягнення відсотків. Долучені позивачем докази, самі по собі не є достатніми для висновку про порушення відповідачем права позивача в частині нарахування та стягнення процентів, інших умов договору.
Крім того, позивач, із посиланням на умови договору SAMDN51000104894171 від 29 серпня 2013 року, отримання ним кредиту шляхом використання кредитних коштів, отриманих на картку, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна.
Так, за ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Позивач у позовній заяві вказує на наявність договору та саме порушення його відповідачем у частині нарахування процентів за іншою процентною ставкою, списання суми процентів в односторонньому порядку. Тобто в позові наголошує на існуванні договору та неналежному його виконанні відповідачем. За таких обставин, в спорі, що розглядається та за умов, покладених позивачем в обґрунтування позову вбачається існування договірних відносин. І саме вказаний договірний характер правовідносин в контексті, викладеному позивачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
За ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Тобто у випадку порушення умов договору в частині безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів належним та ефективним способом захисту права, за умов викладених позивачем у позові, є саме вимога зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.
Водночас, як зазначено вище, саме не реалізація позивачем права подання доказів у визначений законом строк та невиконання обов'язку з доказування є підставою для висновку суду про недоведеність заявлених позовних вимог та про відмову у позові.
Крім того, з урахуванням положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, а також те, що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 08 липня 2024 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; код в ЄДРПОУ 14360570; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.
Суддя Д. О. Парфьонов