печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28132/24-к
21 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання слідчий вказує наступне.
Першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000413 від 13.03.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні, зібрано достатньо доказів для повідомлення 14.06.2024 обґрунтовано про підозру: громадянці України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Луганськ, Луганської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій - про те, що вона підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 за таких обставин.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганская Народная Республика» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів російської федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Так, постановою так званого «Совета Министров Луганской Народной Республики» від 11.04.2015 № 02-04/91/15 «Об утверждении Положения о Министерстве внутренних дел Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) всупереч Конституції України та Законам України затверджено положення, яке регулює функціонування та діяльність незаконно створеного правоохоронного органу під назвою «Министерство внутренних дел Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) на тимчасово окупованій території Луганської області.
Тим часом, всупереч Статуту Організації Об'єднаних Націй, Конституції України та Законам України керівництвом незаконно створеного на тимчасово окупованій території Луганської області правоохоронного органу - так званого «Министерства внутренних дел Луганской Народной Республики» (мовою орригіналу), затверджено низку законодавчих актів, які регулюють функціонування та діяльність вищевказаного органу, а саме: Закон Луганской Народной Республики от 25.06.2014 № 14-I «О системе исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики», постановление «Совета Министров Луганской Народной Республики» від 11.04.2015 № 02-04/91/15 «Об утверждении Положения о Министерстве внутренних дел Луганской Народной Республики», Указ Главы Луганской Народной Республики от 01.03.2018 № УГ-139/18 «Об утверждении Положения о Министерстве внутренних дел Луганской Народной Республики», (мовою оригіналу).
19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24 лютого 2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких та особливо тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, починаючи з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, дія якого продовжується по теперішній час.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.03.2022 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою переслідування своїх особистих інтересів та маючи злочинний умисел на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, в так званому «Министерстве внутренних дел Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу), який розташований у м. Луганську, та реалізуючи вказаний злочинний умисел, вступила у злочинну змову з представниками окупаційних військ російської федерації та представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію зайняти посаду в незаконно створеному правоохоронному органі «Центр общественных связей МВД ЛНР» (мовою оригіналу), в порушення вимог Конституції України та Законів України добровільно, умисно погодилась на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.03.2022 року, будучи громадянином України, перебуваючи на території м. Луганськ, Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання на зайняття посади в окупаційному органі держави-агресора, умисно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, що здійснює свою протиправну діяльність на тимчасово окупованій території м. Луганськ в так званому «Центр общественных связей МВД ЛНР» (мовою оригіналу).
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення ОHara v. United Kingdom of 16 October 2001, п.34).
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_6 підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами оглядів та іншими доказами у своїй сукупності, а саме:
1. протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 24.03.2023;
2. протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25.03.2023;
3. протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 24.03.2023;
4. протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 25.03.2023;
5. протоколами огляду від 31.03.2023;
6. протоколами огляду від 04.05.2023;
7. протоколом огляду від 11.05.2023;
8. матеріалами виконання та рапортами оперативних підрозділів доручень слідчого;
9. а також іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності надають підстави стверджувати щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину.
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру у день його складення, зазначене повідомлення 14.06.2024, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: газета Кабінету міністрів України «Урядовий кур'єр» (випуск НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від ІНФОРМАЦІЯ_2), а також 12.06.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, тобто особа вважаються повідомленою про підозру у встановленому законом порядку. Копію повідомлення про підозру вручено під підпис захиснику за призначенням - адвокату ОСОБА_10 .
Також, опубліковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: газета Кабінету міністрів України «Урядовий кур'єр» (випуск НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від ІНФОРМАЦІЯ_2) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковувались повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо необхідності явки останньої до органу досудового розслідування на 18.06.2024 о 08 год. 00 хв., на 19.06.2024 о 08 год. 00 хв.
Проте, у визначений час підозрювана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явилася, жодних звернень щодо неможливості явки до органу досудового розслідування не скерувала.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обґрунтовуючи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 , слід наголосити, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, яке карається позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з метою його уникнення, ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та/або суду.
2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Наявність цього ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а зважаючи на тяжкість інкримінованого підозрюваному діяння та покарання, яке загрожує підозрюваній, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_6 перебуваючи без обраного запобіжного заходу, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.
3. Незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Досить вірогідним є ризик можливого незаконного впливу на свідків, показання яких свідчать про їх значущість для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Ризик незаконного впливу можливий також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрювана ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення особливо тяжкого злочину, до неї може бути застосовано покарання виключно у вигляді реального позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацію майна.
Отже є підстави вважати, що ОСОБА_6 , будучи за родом своєї професійної діяльності обізнаним із формами, методами, тактикою досудового розслідування, вжиття заходів щодо його забезпечення, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої професійні знання, досвід, особисті та ділові зв'язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних діянь ОСОБА_6 , обґрунтованість повідомленої їй підозри, наявність указаних ризиків, слід прийти до висновку, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть запобігти спробам підозрюваної вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, а тому необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). ОСОБА_6 , будучи представником правоохоронного органу окупаційної влади, використовуючи своє службове становище, може вчиняти протиправні дії стосовно громадян України, які залишилися на тимчасово окупованій території.
Слід також зазначити, що не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_6 , такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання чи особиста порука, оскільки вона як працівник правоохоронного органу, будучи обізнаною із чинним законодавством України та розуміючи, що триває воєнний стан, спричинений збройною агресією РФ, свідомо вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Застосування щодо ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді застави не здатне забезпечити належне та неухильне виконання нею покладених процесуальних обов'язків.
З урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, не забезпечить виконання підозрюваною ОСОБА_6 , процесуальних обов'язків застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, так як вона перебуває на тимчасово окупованій території України.
Матеріалами кримінального провадження повністю підтверджується факт умисного переховування підозрюваною ОСОБА_6 від органів досудового розслідування, наявність можливостей знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; можливостей з метою переховування від слідства та суду, використовувати майновий стан; а також з метою перешкодити спробам підозрюваної незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 , у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, та особу підозрюваної, орган досудового розслідування вважає, що неможливо запобігти всім вище зазначеним ризикам шляхом застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, ніж тримання під вартою.
Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; продовжити злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вивченням особи підозрюваного та матеріалів кримінального провадження, відомостей, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_6 , вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. Таким чином, по всій території України введено воєнний стан, дію якого продовжено до теперішнього часу.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.01.2023 року № 14) частина Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 19.06.2024 підозрювану ОСОБА_6 оголошено в розшук на підставі ст. 281 КПК України. Розшук підозрюваної ОСОБА_6 доручено здійснювати оперативним працівникам Луганського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Відповідно до відповіді на запит з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, інформація відносно ОСОБА_6 щодо перебування у полоні, незаконного позбавлення волі, захоплення, утримання незаконними збройними формуваннями т.зв «лнр», «днр» або зс рф - відсутня.
Згідно з листом ДЗНД СБ України від 16.05.2023 № 5/4/2-7141, наданим на виконання доручення слідчого, відомості щодо перетину державного кордону України ОСОБА_6 в системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон («Аркан») - відсутні.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити так як, воно є необґрунтованим та безпідставним.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення захисника, вивчивши клопотання з доданими до нього документами, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000000413 від 13.03.2023 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
14.06.2024 повідомлено про підозру: громадянці України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Луганськ, Луганської обл., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій - про те, що вона підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження, є серед іншого забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. При чому застосування концепції належної правової процедури являє собою складну багатоелементну систему. Він включає в себе якісне законодавство з вичерпним переліком випадків обмеження прав людини та чіткими умовами таких обмежень; компетентнісну складову - діяльність суб'єктів процесуальної діяльності, яка має відповідати нормам кримінального процесуального кодексу; процедури, спрямовані на вирівняння викривлень процесу, пов'язаних з недобросовісним виконанням процедурних приписів.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_6 слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання, а саме:
1. протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 24.03.2023;
2. протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 25.03.2023;
3. протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 24.03.2023;
4. протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 25.03.2023;
5. протоколами огляду від 31.03.2023;
6. протоколами огляду від 04.05.2023;
7. протоколом огляду від 11.05.2023.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_6 буде продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статей Конвенції випадків до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжких злочинів, та наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства; може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; схильний вчинити інше кримінальне правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою обрання більш м'якого запобіжного заходу та наряду з вказаним доведено, що підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1