08 липня 2024 року
м. Київ
справа №520/31084/23
адміністративне провадження №К/990/23710/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі 520/31084/23 за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення штрафу,
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №30 ДПС ФС від 08.09.2023.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 06.11.2023 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024, позов задоволено.
20.06.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з наступного.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник вважає, що касаційна скарга може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відсутність єдиної позиції щодо застосування Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509), призводить до юридичної невизначеності при прийнятті рішення про накладення штрафу, тому розгляд цієї справи судом касаційної інстанції має виняткове значення для Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та становить значний інтерес для Держпраці, її територіальних органів та суб'єктів господарювання.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Постанова № 823), яка визнана нечинною у судовому порядку; пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акту лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акту фактичної перевірки, що має місце в спірних правовідносинах, скаржник вважає помилковими, оскільки скасування судом постанови № 8023 не відновлює попередню редакцію Порядку № 509.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Порядку №509 після визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 по справі № 640/17424/19 протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою серед іншого, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, Cуд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі 520/31084/23.
Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/31084/23.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа