08 липня 2024 року
м. Київ
справа № 500/3556/23
адміністративне провадження № К/990/24382/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу адвоката Тернинко Світлани Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №500/3556/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення УДМС в Тернопільській області від 29 грудня 2022 року, яким скасовано рішення УДМС України в Тернопільській області від 29 травня 2020 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням;
- визнати протиправною відмову УДМС в Тернопільській області у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
- зобов'язати УДМС в Тернопільській області розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 09 травня 2024 року та від 06 червня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №500/3556/23 повернуті особі, яка їх подала.
19 червня 2024 року адвокат Тернинко Світлана Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , втретє засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №500/3556/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного суду щодо застосування положень статті 1 Закону України «Про громадянство України» (визначення незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) та пункту 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, а також норми, що міститься в статті 16 Європейської конвенції про громадянство, ратифікованою Україною із застереженням та заявою Законом №163-V (163-16) від 20 вересня 2006 року, відповідно до якої Держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися, зокрема:
- наявність чи відсутність у органів Державної міграційної служби України обов'язку перевіряти існування чи неіснування незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства перед ухваленням рішення про скасування рішень про набуття громадянства України через неподання документа про припинення іноземного громадянства до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації особи громадянином України;
- наявність чи відсутність у особи, яка не змогла виконати свої зобов'язання з припинення іноземного громадянства з незалежних від неї причин, повідомляти орган ДМС про наявність відповідних обставин задля збереження її громадянства - у випадку, коли існування таких обставин є загальновідомим фактом;
- правомірність вважати в контексті статті 1 Закону України «Про громадянство України» незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства нездійснення процедури припинення громадянства для громадян, які постійно проживають на території України, через призупинення роботи дипломатичних представництв іноземної держави в Україні та відсутність альтернативної процедури виходу з громадянства в законодавстві цієї країни;
- правомірність зумовлювати збереження українського громадянства відмовою від іноземного громадянства, в той час як в сьогоднішніх умовах така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися, коли мова йде про громадянство країни-ворога.
Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Натомість наведені скаржником у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів її неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо вказаних норм.
Скаржник не наводить об'єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятим у справі рішенням. Доводи касаційної скарги в цій частині переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній.
Суд зазначає, що формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та незгода із встановленими обставинами справи та прийнятими судовими рішеннями, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Окрім цього, аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Разом з цим, Верховний Суд в ухвалах від 09 травня 2024 року та від 06 червня 2024 року надав вичерпні роз'яснення щодо вимог до оформлення касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині визначення підстав для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у випадку її подання на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, повторно подана касаційна скарга так і не приведена у відповідність із роз'ясненнями, наданими Верховним Судом.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Тернинко Світлани Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі №500/3556/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур