08 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/25774/23 пров. № А/857/7460/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 460/25774/23 (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 29.02.2024) за позовом ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
07 листопада 2023 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті заяви позивача від 06.10.2023 про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 13.05.1997, належного ОСОБА_2 ; зобов'язання відповідача виділити земельну частку (пай) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 13.05.1997, належного ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачка є спадкоємцем усього майна своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла в березні 2018 року. Зокрема, матір позивача була володільцем сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 13.05.1997. Вказаним сертифікатом підтверджено належність матері позивача права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності селянської спілки «Заболоття» розміром 3,35 умовних кадастрових гектара. Взамін сертифіката НОМЕР_1 від 13.05.1997 ОСОБА_2 було видано два державних акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 2,56 га. При цьому, при оформлені спадщини ОСОБА_1 стало відомо про відсутність у її матері третього державного акта на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,79 га. З огляду на вказане, в жовтні 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виділення їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіального громади площею 0,79 га на підставі сертифіката серії НОМЕР_1 від 13.05.1997. Проте, відповідач своїм листом повідомив про відмову у виділенні запитуваної земельної частки (паю). На думку позивача, таке рішення відповідача порушує її права, визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вараської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.10.2023 про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 13.05.1997, належного ОСОБА_2 . Зобов'язано Вараську міську раду повторно розглянути ОСОБА_1 від 06.10.2023 про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 13.05.1997, належного ОСОБА_2 , в порядку, встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування». В решті вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вараської міської ради судовий збір в сумі 536,80 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Вараською міською радою, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою закрити провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що до заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 не було долучено документів на підтвердження того, що вона є спадкоємцем ОСОБА_2 . Також взамін сертифіката НОМЕР_1 від 13.05.1997 на 3,35 умовних кадастрових гектара ОСОБА_2 було видано два державних акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 3344388 від 21.12.2005 на загальну площу 1,96 га та серії ЯБ № 332141 від 21.12.2005 на загальну площу 0,60 га. Тобто, за наслідками розпаювання КСП «Заболоття» (мається на увазі, розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,79 га взамін сертифіката НОМЕР_1 від 13.05.1997 ОСОБА_2 не видавався. З огляду на чинне законодавство, площа земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах не дорівнює площі земельної ділянки у фізичних гектарах, право на яку посвідчено сертифікатом на дану земельну частку (пай). Площі земельних часток (паїв) в розмірі 3,35 умовних кадастрових гектара, які належали матері позивача, були перераховані у площі відповідних земельних ділянок у фізичних гектарах та відповідно дорівнювали 2,56 га. Також, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № 542/1403/17, апелянт вказує на те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позов спрямований на захист майнових прав позивача (права власності на земельну ділянку в порядку спадкування).
Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання задовольнити апеляційну скаргу.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_2 , як члену селянської спілки «Заболоття», на підставі сертифікату серії НОМЕР_3 від 13.05.1997 (далі - Сертифікат НОМЕР_3) належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у власності селянської спілки «Заболоття» розміром 3,35 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Згідно витягу з додатку до розпорядження голови Володимирецької райдержадміністрації від 18.10.2005 № 339, ОСОБА_2 була включена до списку громадян, яким видаються державні акти на право на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства на території Заболоттівської сільської ради (без виділення даних земельних частко (паїв) в натурі) (довідка від 12.01.2021 за № 04-01/04, видана Архівним відділом Вараської районної державної адміністрації Рівненської області). Так, загальна площа земельних часток (паїв) становила 2,50 га, в тому числі: рілля 1 - № масиву 34, № ділянки 10, площа 1,25 га; рілля 2 - № масиву 30, № ділянки 4, площа - 0,37 га; рілля 3 - № масиву 7, № ділянки 13, площа 0,35 га; кормові угіддя 1 - № масиву 18, № ділянки 47, площа 0,09 га; кормові угіддя 2 - № масиву 20, № ділянки 26, площа 0,44 га.
На підставі розпорядження голови Володимирецької райдержадміністрації від 18.10.2005 № 339 ОСОБА_2 було видано два державних акта на право власності на земельну ділянку, а саме: 1) серії ЯБ № 334338 від 21.12.2005 (далі - Акт ЯБ № 334338) на земельну ділянку площею 1,96 га, яка складається з: ділянки № 1 (кадастровий номер 5620884200:02:022:0010), рілля площею 1,25 га; ділянки № 2 (кадастровий номер 5620884200:02:020:0376), рілля площею 0,37 га; ділянки № 3 (кадастровий номер 5620884200:02:005:0150), рілля площею 0,34 га; 2) серії ЯБ № 332141 (далі - Акт ЯБ № 332141) від 21.12.2005 на земельну ділянку площею 0,60 га, яка складається з: ділянки № 1 (кадастровий номер 562088200:06:001:0034), рілля 0,07 га; ділянка № 2 (кадастровий номер 5620884200:02:019:0074) площею 0,44 га; ділянка №3 (кадастровий номер 5620884200:02:015:0048) площею 0,09 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 є спадкоємцем майна своєї покійної матері ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом №№ 965 - 970 (спадкова справа №150/2018). Згідно вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом, позивач успадковує земельні ділянки за кадастровими номерами: 1) 5620884200:02:020:0376, 2) 5620884200:02:020:0074, 3) 5620884200:02:015:048, 4) 5620884200:02:005:0150, 5) 5620888000:05:070:0134, 6) 5620884200:02:022:0047, які належали її матері на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 334338 від 21.12.2005 та серії ЯБ № 332141 від 21.12.2005.
06.10.2023 засобами поштового зв'язку позивач скерувала відповідачу заяву, у якій просила прийняти рішення про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі Сертифіката НОМЕР_2, належного ОСОБА_2 .
За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 17.10.2023 за № 4100-696-3110-39-23 повідомив позивачу про те, що під час розроблення технічної документації по виділенню земельних часток (паїв) та складанню державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства власникам сертифікатів із земель колективної власності КСП «Заболоття» на території Заболоттівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області були проведені розрахунки щодо визначення належних громадянам земельних ділянок у фізичних гектарах та видані останнім державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на земельну частку (пай). Акт ЯБ № 334338 та Акт ЯБ № 332141, загальною площею земельних ділянок 2,56 га, видані гр. ОСОБА_2 взамін Сертифікату НОМЕР_2 розміром 3,35 умовних кадастрових гектарів. Тому, відсутня правова підстава для виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) додатково площею 0,79 га на підставі зазначеного у заяві сертифікату на земельну частку (пай).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
26.04.2003 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 03.04.2003 № 675-IV, яким пункт 8 розділу «Перехідні положення» Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ №720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільсько-господарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).
Із наведеного вище слідує, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 899-IV, право на земельну частку (пай) мають, окрім інших, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Статтею 5 Закону № 899-IV передбачені такі повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (стаття 3 Закону № 899-IV).
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Встановлено, що 06.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) на території Вараської територіальної громади загальною площею 0,79 га на підставі Сертифіката НОМЕР_2, належного ОСОБА_2 .
Колегія суддів зазначає, що заява позивача від 06.10.2023 не містить жодного покликання на Закон України «Про звернення громадян». Натомість, така заява містить покликання на Закон №899-IV і з її прохальної частини чітко можна встановити волевиявлення позивача домогтися від відповідача саме виділу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Із змісту листа відповідача від 17.10.2023 за № 4100-696-3110-39-23 слідує, що заява позивача від 06.10.2023 була розглянута по суті з прийняттям конкретного рішення про відсутність правових підстав для виділу позивачу земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) на підставі Сертифікату НОМЕР_2. При цьому, вказаний лист не містить жодного застереження про те, що подана позивачем заява містила недоліки, які унеможливили її розгляд в порядку, встановленому ЗК України, Указом № 720/95 та Законом №899-IV.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, вирішення заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідач мав провести у спосіб, встановлений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий порядок та спосіб прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин передбачений законодавством.
Щодо доводів апелянта про те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, слід зазначити наступне.
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з наступного.
Спірні правовідносини у справі № 542/1403/17 (постанова на яку посилався апелянт) та цій адміністративній справі не є подібними. Так, у справі № 542/1403/17 спадкоємцю було відмовлено у виділі земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) з тих підстав, що спадкодавця помилково було включено до списку осіб, які мали право на земельну (частку) пай, оскільки останній був виключений зі складу учасників сільськогосподарського підприємства та, відповідно, спадкодавцю помилково був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай). Тобто, в межах справи № 542/1403/17 був наявний спір про майнове право, а саме щодо наявності або відсутності у спадкодавця речових прав на земельну ділянку, у зв'язку з чим цей спір мав вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Натомість у даній справі спір виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, її матері помилково не були видані державні акти на право власності на земельні ділянки передбачені Сертифікатом НОМЕР_2, а саме на додаткову земельну ділянку площею 0,79 га. Крім того, позивач вказала про порушення відповідачем процедури розгляду її звернення.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Крім того, приписи пункту 1 частини другої статті 2 КАС України покладають на адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
В свою чергу, «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
У позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яке виразилося в тому, що подана нею заява про виділ земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не була розглянута на пленарному засіданні Вараської міської ради.
Тобто, в основу заявлених позивачем вимог покладене твердження про те, що подана нею заява не була розглянута у спосіб, встановлений законом.
Отже, спірні правовідносини пов'язані з оскарженням бездіяльності відповідача по розгляду заяви позивача у встановлений законом спосіб, а тому не підпадають під визначення приватноправових.
Таким чином, судом першої інстанції під час вирішення спору по суті правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Вараської міської ради Рівненської області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 460/25774/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук