08 липня 2024 року Справа № 480/5283/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
02.07.2023 представником Військової частини НОМЕР_1 було подано заяву, якою просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії без руху.
Вказана заява вмотивована пропуском тримісячного строку звернення до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши заяву про залишення позову без руху, зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, відповідно до ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022 із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
З огляду на вказане, враховуючи те, що спірні правовідносини виникли до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352, позивач має право на звернення до суду без подання заяви щодо поновлення строку звернення до суду, а тому позов подано в межах процесуальних строків.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, який враховується судом під час вирішення витання щодо дотримання позивачем строку звернення із даним адміністративним позовом.
Таким чином, підстави для задоволення заявленого представником відповідача клопотання про залишення позову без руху відсутні.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без руху - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Савицька