вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
08 липня 2024 року Справа № 480/4589/24
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся через свого представника ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 року по 28.07.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 року по 28.07.2023 року.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача щодо поновлення позивачу строку звернення до суду та позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого у відповідному році та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення військовослужбовця; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 19.07.2022 року по 28.07.2023 року та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату вказаної винагороди.
В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовними вимогами в частині щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого у відповідному році та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення військовослужбовця; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 19.07.2022 року по 28.07.2023 року та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату вказаної винагороди, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та докази поважності причин пропуску такого строку.
Водночас даною ухвалою, позивачу було встановлено десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали, представником позивача через систему "Електронний суд" було надано суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому просить визнати поважними причини та поновити ОСОБА_1 строк звернення до Сумського окружного адміністративного суду із даним позовом. Клопотання обгрунтовується тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан, який діє і на даний час. При цьому позивач є діючим військовослужбовцем, наразі продовжує безперервну військову службу та приймає участь у бойових діях, що підтверджується військовим квитком. Зазначені обставини, на думку представника позивача можуть свідчити про пропуск строку звернення до суду з поважних причин та є підставою для поновлення строків звернення до суду.
Проте позивачем/представником позивача не було надано суду доказів того, що позивач приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. У клопотанні про поновлення строків звернення до суду також не зазначено, де саме та у які періоди позивач приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що спричинило протягом тривалого часу (з 19.07.2022 по 31.05.2024 року (дата подання позовної заяви) неможливість своєчасного звернення до суду з даною позовною заявою.
При цьому у військовому квитку, на який посилається представник позивача, відсутня вище зазначена інформація.
Отже фактично позивачем/представником позивача належним чином не було обгрунтовано причини пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою та не було надано суду відповідні докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, у зв'язку з чим, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року було продовжено позивачу/представнику позивача строк для усунення недоліків поданої позовної заяви та встановлено позивачу/представнику позивача п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків, попередивши, що у разі невиконання вимог відповідно до ухвали від 06.06.2024 року та від 10.06.2024 року, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачеві протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали від 10.06.2024 року була отримана позивачем 21.06.2024 року та представником позивача через систему "Електронний суд" 11.06.2024 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та, відповідно, довідкою про доставку електронного листа.
Проте станом на 05.07.2024 року вимоги суду не виконано, додаткових обгрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог, суду не надано.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі по тексту - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою представник позивача посилається на запровадження воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, який діє і на даний час, а також на те, що позивач є діючим військовослужбовцем, наразі продовжує безперервну військову службу та приймає участь у бойових діях, що підтверджується військовим квитком.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Щодо посилання, що позивач є діючим військовослужбовцем, наразі продовжує безперервну військову службу та приймає участь у бойових діях, суд зазначає наступне.
У постанові від 19.01.2023 року по справі № 240/33276/21 Верховний Суд зазначив, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою повинні бути підтвердженні шляхом подання відповідних письмових доказів.
Оскільки до клопотання про поновлення строку звернення до суду, яка надійшла до суду через систему "Електронний суд" 10.06.2024 року, позивачем/представником позивача не було надано суду доказів того, що позивач приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та у клопотанні про поновлення строків звернення до суду також не було зазначено, де саме та у які періоди позивач приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року було продовжено позивачу/представнику позивача строк для усунення недоліків поданої позовної заяви та встановлено позивачу/представнику позивача п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
Проте станом на 05.07.2024 року позивачем/представником позивача не було надано суду додаткових пояснень та вище зазначених доказів.
При цьому у військовому квитку, на який посилається представник позивача, відсутня вище зазначена інформація.
Щодо посилання представника позивача, що позивачу не було відомо, що військова частина не проведе повний розрахунок в день виключення зі списків особового складу та в останнє позивач звернувся до Відповідача 09.05.2024 року, однак, жодних дій щодо витати коштів відповідачем не проведено, суд зазначає наступне.
Звернення позивача 09.05.2024 року із запитом щодо здійснення повного розрахунку, не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 805/3881/18-а.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач/представник позивача без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із відповідним запитом.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Щодо посилання представника позивача на психологічне напруження позивача під час проходження військової служби в умовах воєнного стану, у зв'язку з чим позивач вимушений витрачати час на психологічну реабілітацію для відновлення свого життя, суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду, відсутні докази, які б підтверджували проходження позивачем медичного/психологічного обстеження.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені позивачем/представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено тримісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду в частині позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач/представник позивача звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення процесуального строку підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу в частині вище зазначених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року; визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період з 19.07.2022 року по 28.07.2023 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 19.07.2022 за період з 24.02.2022 року по 28.07.2023 року - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек