Справа № 420/16999/24
08 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 30 травня 2024 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними відображені в листі від 17.04.2024 за вих. №1500-0308-8/58193 дії, вчиненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, зі зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% при проведенні перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 року у розмірі 70% від загальної суми грошового забезпечення та незаконно занижений призначений довічно розмір пенсії з 80 до 70 відсотків від загальної суми грошового забезпечення.
Зазначене підтверджується листом ГУ ПФУ від 17.04.2024 року №1500-0308-8/58193 та доданими до нього перерахунками пенсії.
Позивач вважає дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії зі зниженням відсотків грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують права позивача на належний рівень пенсійного забезпечення звернувся до адміністративного суду.
Процесуальні дії та клопотання учасників процесу
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Копія ухвали про відкриття провадження від 04 червня 2024 була направлена в електронному вигляді Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області в його електронний кабінет та доставлено 04.06.2024 року о 17 год. 10 хв.
Також, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 08 липня 2024 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримує пенсію за вислугу років з 16.01.2001 року.
10 квітня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати копію пенсійної справи позивача.
Листом №1500-0308-8/58193 від 17 квітня 2024 року відповідач повідомив, що матеріали пенсійної справи знаходяться за межами Одеської області, а також зазначив, що позивачу призначена пенсія за вислугу років з 16 січня 2001 року, відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, у розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
Як вбачається з листа №1500-0308-8/58193 від 17 квітня 2024 року, та копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2024 року, перерахунок здійснювався, у розмірі 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з вищевказаним листом, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській щодо зменшення розміру пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та такими, що порушують конституційні права позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Джерела права та висновки суду
Згідно із частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюється нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до преамбули цього Закону, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ст.13 Закону №2262-ХІІ (якою встановлено розмір пенсії виходячи з 90 відсотків грошового забезпечення) може застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014 року (дати набрання чинності відповідної редакції Закону) та стосуються саме питань призначення пенсії, а не її перерахунку, оскільки до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави саме перерахунку пенсії.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.
Частиною 3 статті 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Нормами ст.63 Закону №2262-ХІІ врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, так, відповідно до ч.4 ст.63 Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Однак, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Перерахунок пенсії позивачу проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року (далі Постанова №103). При цьому, при здійсненні такого перерахунку, відповідачем застосовано не тільки новий розмір грошового забезпечення, визначений постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року (як передбачено Постановою), але й змінено розмір відсоткового співвідношення до грошового забезпечення, встановленого ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними з огляду на наступне.
Положеннями п.1 Постанови №103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Окрім того, п.1 Постанови №103 врегульовано порядок здійснення таких виплат.
Разом з тим, Постанова №103 жодним чином не регламентує відсоткове співвідношення розміру пенсії та грошового забезпечення. Розмір пенсії військовослужбовцям визначається виключно нормами Закону.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців орган Пенсійного фонду України має застосовувати норму, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки її призначення та перерахунок є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Зазначеного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 року у справі №240/5401/18.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ №704 відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Норми ст.58 Конституції України закріпили принцип незворотності дії в часі законів та інших правових актів, відповідного до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип належить розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
За приписами ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 20.01.2018 року, тобто на момент проведення перерахунку пенсії позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 09.12.2015 року) після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-17 від 08 липня 2011 року та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІщодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ саме в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 85% від розміру грошового забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.03.2024 року з урахуванням основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення та наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з основного розміру 80% грошового забезпечення.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 143, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії протиправними дії вчиненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, зі зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% при проведенні перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов