08 липня 2024 р. № 420/23012/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів1. Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, 2. Одеського окружного адміністративного суду, Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65021,
третя особаДержавна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601,
провизнання дій протиправними; стягнення 713124,32 грн,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1, ДСА) та Одеського окружного адміністративного суду (далі також - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період щ 01.01.2021 року по 31.08.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102,00 грн;
- стягнути з Державної судової адміністрації України недораховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року у розмірі 713124,32 грн (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату суду».
Ухвалою від 11.10.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засчідання.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначила, що за період 01.01.2021 року по 31.08.2023 року їй нарахована суддівська винагорода та допомога на оздоровлення, для визначення сум яких використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, що суперечить ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Внаслідок цього, розмір винагороди та допомоги на оздоровлення не відповідав розміру, установленому спеціальним Законом.
Позивач вважає, що відповідач повинен був нарахувати їй суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, зокрема: у 2021 році - у розмірі 2270 грн, у 2022 році - у розмірі 2481 грн та у 2023 році - у розмірі 2684 грн.
Відповідач 1 надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом Закону України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Наявність у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ формулювання, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді вказує на різновид застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 рік. За наявності в законі, що встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року деталізованої норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру окладу судді Одеський окружний адміністративний суд не вправі застосовувати по іншому визначати/застосовувати розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб для здійснення нарахування оплати праці. Положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 15.12.2020 № 1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ є чинними, не визнані не конституційними, тому підстави для її не застосування відповідачем були відсутні.
огляду на викладене у зв'язку з прийняттям Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-ІХ , «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2021 складає 2102 грн та встановлена на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2020 року.
Станом на час розгляду даної справи, норми статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не визнані неконституційними, тому підстави для їх незастосування відповідачем відсутні в межах та спосіб встановлений Законом, як розпорядника державних коштів.
Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав. Третя особа пояснення по суті спору не надала. Про розгляд справи сторони повідомлені надлежним чином.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 21.05.2007 року № 435/2007 позивача призначено на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду у межах п'ятирічного строку.
Наказом голови Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2007 року № 6-ос позивача зарахована до штату Одеського окружного адміністративного суду на посаду судді з окладом згідно штатного розпису.
Постановою Верховної ради України «Про обрання суддів» від 09.09.2010 року № 2512-VI позивача обрано на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду безстроково.
У період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року позивач отримала суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення з урахуванням розміру посадового окладу, обрахованого виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.
Вважаючи, що відповідач зобов'язаний був нараховувати базовий розмір її посадового окладу судді від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений Законами України про Державний бюджет України на 2021, 2022 та 2023 роки (з 01.01.2021 року - 2270 грн, з 01.01.2022 року - 2481 грн, з 01.01.2023 року - 2684,00 грн), а не у розмірі 2102,00 грн., позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Приписами ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі та раніше за текстом - Закон № 1402) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402 визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно ч. 3 ст. 135 Закону № 1402, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 року діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Також суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (ст.136 Закону № 1402).
Питання гарантій незалежності суддів неодноразово розглядалось Конституційним Судом України.
Так, у рішенні від 08.04.2016 року №4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
Конституційний Суд також у рішенні від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі №1-2/2013 України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998 року, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082) серед іншого, установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2270 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 грн.
Встановлений розмір прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2102,00 грн був визначений надалі статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-ІХ (далі - Закон № 1928) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ (далі - Закон № 2710). Також установлені прожиткові мінімуми для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 грн, з 1 січня 2023 року - 2684 рн.
Крім того, згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон України «Про Державний бюджет» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402, а положення Закону № 966 вважати загальними нормами.
Верховний Суд, досліджуючи питання застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону № 1402 в подібних правовідносинах у постановах від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21, від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 22.06.2023 року у справі № 400/4904/21, від 24.07.2023 року у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 року у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 року у справі № 240/3795/22, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, дійшов наступного правового висновку.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у січні 2021 року, на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним, тому суд вважає протиправними дії щодо нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року та матеріальної допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
В силу приписів ч. 5 ст.242 КАС України суд враховує вищевикладений висновок Верховного Суду та вважає, що виплата суддівської винагороди, а також допомоги на оздоровлення регулюється ст. 135, 136 Закону № 1402, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто право вибору заявляти ті чи інші вимоги належить позивачу. В той же час, саме суд, який розглядає спір по суті, наділений повноваженнями щодо обрання із декілька можливих способів захисту права, одного, який відповідає суті спірним відносинам та який найбільш ефективно відновить порушене право.
Суд, визнавши право позивача на суддівську винагороду саме у розмірі, який визначено ст. 135 Закону № 1402, також встановив, що у спірному періоді позивачу суддівська винагорода не була нарахована ООАС у визначених Законом № 1402 розмірах.
Одеський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСАУ затвердила у його кошторисах на 2021 - 2023 роки.
За вказаних обставин саме Одеський окружний адміністративний суд повинен нарахувати та виплатити недоплачену суму суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки.
Отже за умови того, що відповідачем суддівська винагорода у визначених Законом розмірах нарахована не була, а нарахування суддівської винагороди відноситься до повноважень Одеського окружного адміністративного суду, суд дійшов висновку, що належним способом захисту права у спірному випадку є саме зобов'язання Одеського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки у відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 135 Закону № 1402, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270 грн, станом на 01.01.2022 року складає 2481 грн та станом на 01.01.2023 року складає 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас позовні вимоги про стягнення з ДСАУ на користь позивача не донарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 року 31.08.2023 року в розмірі 713124,32 грн задоволенню не підлягають, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які нараховані у належному розмірі, але не виплачені, а згідно з матеріалами справи суддівська винагорода позивачу у належному розмірі не була нарахована, що пов'язано з протиправними діями ООАС.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 26255795) та Одеського окружного адміністративного суду (Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, 65021, код ЄДРПОУ 35118626), за участю третьої особи - Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.08.2023 року та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.
3. Зобов'язати Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з01.01.2021 року по 31.08.2023 року та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки у відповідності до вимог ч. 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270 грн, станом на 01.01.2022 року складає 2481 грн та станом на 01.01.2023 року складає 2684 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.
Суддя О.В. Малих