08 липня 2024 р. № 400/3899/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 01.01.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі надбавки, премії, винагороди, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що внаслідок протиправного обчислення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивачу у 2019-2023 роках з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018, а не Законом України на відповідний бюджетний рік, йому не в повному обсязі виплачено його грошове забезпечення.
У відзиві на позовну заяву від 07.06.2024 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволені повністю (в повному обсязі позовних вимог). Відзив умотивовано тим, що позивач був зарахований на грошове забезпечення до відповідача з 15.08.2019, а не з 15.03.2019 як вказано у позовній заяві. Оскільки позивача виключено з усіх видів забезпечення відповідача з 21.12.2023, тому вимога про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 15.03.2019 по 22.12.2023 є безпідставною. На переконання відповідача із цим позовом позивач звернувся до суду з порушенням місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України. Також відповідач звернув увагу на те, що з 20.05.2023 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) чинний в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
29.04.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/3899/24 в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 22.12.2023.
10.05.2024 через канцелярію суду надійшла заява представниці позивача про усунення недоліків позовної заяви від 09.05.2024, за результатами розгляду яких 01.05.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про часткове її задоволення, а також про повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо:
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 19.07.2022 по 31.12.2022 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», починаючи з 19.07.2022 по 31.12.2022 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2023 по 31.10.2023 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», починаючи з 01.01.2023 по 31.10.2023 включно;
зобов'язання командира відповідача сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі надбавки, премії, винагороди, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 19.07.2022 по 31.10.2023.
Водночас ухвалою про відкриття провадження від 27.05.2024 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в частині позовних вимог, а саме щодо:
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2022 по 18.07.2022 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», починаючи з 01.01.2022 по 18.07.2022 включно;
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.11.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», починаючи з 01.11.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі надбавки, премії, винагороди, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 15.03.2019 по 18.07.2022 та з 01.11.2023 по 22.12.2023.
06.06.2024 відповідач подав до суду заяву про залишення адміністративного позову без розгляду, в задоволенні якої ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
У період з 15.08.2019 по 21.12.2023 позивач проходив військову службу у відповідача, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.08.2019 № 186 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.12.2023 № 355.
Зі змісту Довідки відповідача від 05.06.2024 № 1018 слідує, що при розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з серпня 2019 року по грудень 2023 року відповідача застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а саме: 1762,00 гривні.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Додатками 1 і 14 до Постанови № 704 встановлено відповідно тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з приміткою 1 до додатку 1 і приміткою 1 до додатку 14 Постанови № 704 (у редакціях, що застосовуються з 01.10.2020) відповідно посадові оклади за розрядами тарифної сітки і оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови № 704.
Пунктом 6 Постанови № 103 затверджено Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, підпунктом 1 пункту 3 цих Змін було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 шляхом викладення його в новій редакції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 826/6453/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Відповідно до частини дев'ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, на день виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103.
Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків втрати чинності нормативно-правовим актом на підставі рішення суду міститься у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19.
Крім цього, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023, постановлено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Правовим наслідком скасування Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 Постанови № 103, а також Постановою № 481 підпункту 1 пункту 3 змін, що вносилися до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою № 103, є те, що вказаний підпункт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Таким чином, у період з дня виникнення спірних правовідносин до 19.05.2023 абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинним у редакції без врахування змін, що вносились до нього Постановою № 103, тобто у первинній редакції.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Постанови № 481 до абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 внесено зміни, шляхом його викладення в новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як наслідок, до дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) абзац перший пункту 4 Постанови № 704 був чинний у первинній редакції, тобто без врахування змін, що вносились до цього пункту Постановою № 103.
З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 15.08.2019 по 18.07.2022 включно відповідач при нарахуванні та виплаті йому грошового забезпечення зобов'язаний був застосовувати абзац перший пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, що була чинна до 19.05.2023 включно, а саме в такій:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.»
Тобто для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.
Тому твердження відповідача про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 103, суперечить законодавству.
З наведеного слідує, що для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 15.08.2019 по 18.07.2022 необхідно застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а саме: у розмірі відповідно 2102,00 грн, 2270,00 грн і 2481,00 гривні.
Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок посадового окладу за військовим званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідно станом на 01.01.2020, 01.01.2021 і 01.01.2022 за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 підлягають задоволенню.
Водночас позовні вимоги в частині, що стосується грошового забезпечення позивача за періоди з 15.03.2019 по 31.12.2019 та з 01.11.2023 по 22.12.2023, є необґрунтованими, з таких підстав.
По-перше, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» при обчислені посадового окладу та окладу за військовим званням з 15.03.2019 по 31.12.2019. Однак, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) посадовий оклад і оклад за військовим званням у період з 15.03.2019 по 31.12.2019 підлягає визначенню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт.
По-друге, згідно з абзацом першим пункту 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній з 20.05.2023) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Суд встановив, що зі змісту Довідки відповідача від 05.06.2024 № 1018 слідує, що при розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням позивача у період з серпня 2019 року по грудень 2023 року відповідача застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а саме: 1762,00 гривні.
Відтак у період з 01.11.2023 по 22.12.2023 відповідач правомірно застосував при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивачу розрахункову величину 1762,00 гривні.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 746/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до Порядку № 260 додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання, зокрема:
щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі, надбавка за вислугу років (розділу IV Порядку № 260);
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу (розділ V Порядку № 260), надбавка за особливості проходження служби (розділ VІ), надбавка за кваліфікацію (розділ VІІІ), надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу (розділ ІХ), надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць (розділ Х), надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень (розділ ХІ), надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (розділ ХІІ), надбавка за почесні звання (розділ ХІІІ), надбавка за спортивні звання (розділ ХІV), доплата за науковий ступінь та за вчене звання (розділ ХV), премія (розділ ХVI), морська винагорода (розділ ХVІІ) тощо);
одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошова допомога для оздоровлення (розділ ХХІІІ Порядку № 260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (розділ ХХIV Порядку № 260).
Відтак позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пунктів 1, 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 26.01.2024 за подання цього адміністративного позову він сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосування при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня:
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2020 по 31.12.2020;
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2021 по 31.12.2021;
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2022 по 18.07.2022.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб:
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020;
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021;
встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 01.01.2022 по 18.07.2022.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 08 липня 2024 року