про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
08 липня 2024 р. № 400/3899/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши заяву відповідача про залишення без розгляду позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 квітня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 15.03.2019 по 31.12.2020 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно;
визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.01.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира відповідача вчинити дії щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», починаючи з 01.01.2023 по 22.12.2023 включно;
зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 сплатити недоплачені суми грошового забезпечення (в тому числі надбавки, премії, винагороди, одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням проведеного перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
27.05.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.10.2023.
Іншою ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 15.03.2019 по 18.07.2022 та з 01.11.2023 по 22.12.2023.
06.06.2024 відповідач подав до суду заяву про залишення адміністративного позову без розгляду, умотивувавши її тим, що позивач без поважних причин пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідач наголосив на тому, що строк звернення позивача до суду слід обраховувати з 21.12.2023 (для виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення). До суду із позовом позивач звернувся не раніше 26.04.2024 (дата реєстрації позову), тобто із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та з'ясувавши обставини, покладені в основу заяви, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
В відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та від 18.01.2024 у справі № 240/5105/23.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців:
враховуючи положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-ІХ), до 18.07.2022 не обмежене будь-яким строком;
відповідно до частини першою статті 233 КЗпП України (в чинній редакції згідно із Законом № 2352-ІХ) з 19.07.2022 обмежене тримісячним строком, водночас вказаний строк не підлягає застосуванню до 30.06.2023, так як він продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Поряд з цим, згідно з абзацом третього пункту 9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за поточний місяць військовослужбовець дізнається першого числа місяця, який слідує після наступного місяця, в якому повинно бути виплачено грошове забезпечення за поточний місяць.
Про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за жовтень 2023 року позивач дізнався 01.12.2024.
Тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому грошового забезпечення за жовтень 2023 року спливає 01.03.2024.
Позовну заяву позивач надіслав до суду через ТОВ «Двадцять п'ять годин» 18.03.2024.
З наведеного слідує, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за періоди з 15.03.2019 по 18.07.2022 та з 01.11.2023 по 22.12.2023 подані з дотриманням строку звернення до адміністративного суду.
Натомість позовні вимоги в частині грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.10.2023 ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 повернуті позивачу.
З огляду на вищевикладене суд відхилив твердження відповідача про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду як таке, що не ґрунтується на нормах законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини. Тому в задоволенні заяви відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 240, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024 про залишення адміністративного позову без розгляду.
2. Направити учасникам справи копію цієї ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
4. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Г.Ярощук