08 липня 2024 р. № 400/4150/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч або відповідач) щодо нерозгляду рапортів позивача від 19.09.2023 та від 23.03.2024 про звільнення з військової служби;
зобов'язати уповноважену особу В/ч розглянути рапорти позивача від 19.09.2023 та від 23.02.2024 про звільнення з військової служби та прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до викладеного у позові, солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-водія 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 190 батальйону В/ч. ОСОБА_1 є батьком шістьох дітей (2006 р.н., 2007 р.н., 2011 р.н., 2018 р.н., 2020 р.н.). Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232), позивач мав право на звільнення з військової служби. Для реалізації цього права він 19.09.2023 звернувся з відповідним рапортом. Рапорт від 19.09.2023 був підтриманий командиром 2 стрілецької роти, та, за твердженнями позивача, того ж дня був доставлений до штабу В/ч. Про результати розгляду рапорту позивач не був повідомлений. Також у позові ОСОБА_2 вказав, що «… в грудні 2003 року зі штабу військової частини НОМЕР_1 , мені особисто повернули мій рапорт з доданими до нього документами, і в усній формі повідомили, що командир військової часини НОМЕР_1 не вбачає підстав для мого звільнення з військової служби …».
Повторно з рапортом про звільнення (до якого були додані необхідні документи) позивач звернувся до командира В/ч 23.02.2024. Цей рапорт позивач надіслав поштою 09.03.2024, адресат - ОСОБА_3 .
Відсутність належної реакції відповідача на рапорти зумовила звернення позивача до суду.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд, серед іншого, зобов'язав відповідача подати докази розгляду ним рапортів позивача; запропонував позивачу подати письмові пояснення щодо: обставин повернення без розгляду його рапорту у грудні 2023 року - хто саме повернув документи і повідомив про відсутність підстав для задоволення рапорту, коли і де це відбулося; особи ОСОБА_4 - адресата за поштовим відправленням від 09.03.2024.
Відповідач відзив і зазначені судом докази не подав.
Позивач подав пояснення, в яких повідомив про обставини повернення йому у грудні 2023 року рапорту від 19.09.2023 і доданих до нього документів, а також зазначив, що «… ОСОБА_3 - це офіцер стройової частини в/ч НОМЕР_1 , який займається звільненням військовослужбовців з військової служби …» (арк. 46).
Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач представника в судове засідання не направив.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, позивач і його дружина є батьками шістьох дітей, яким станом на 19.09.2023 (перший рапорт позивача) не виповнилося 18 років.
Цей факт підтверджується доданими до позовом свідоцтвами про народження та свідоцтвом про шлюб.
Довідкою від 01.08.2023 № 234/01.05-6/21 Привільненська сільська рада Баштанського району Миколаївської області підтвердила, що позивач, його дружина і діти проживають разом.
19.09.2023 позивач подав рапорт (арк. 14-15) про звільнення з військової служби. Додатками до рапорту вказані: копія паспорта та РНОКПП, нотаріально засвідчені копії свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження, довідка органу державної виконавчої служби про відсутність виконавчого провадження зі стягнення аліментів, довідка про склад сім'ї та проживання. На рапорті є клопотання про підтримання його командиром 2 стрілецької роти В/ч старшим лейтенантом ОСОБА_5 .
Докази того, що цей рапорт був отриманий В/ч, відсутні.
23.02.2024 позивач подав рапорт (арк. 11-13) про звільнення з військової служби. Додатками до рапорту вказані: копія паспорта, копія військового квитка, копія картки платника податків - позивача, нотаріально засвідчені копії свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження, копія паспорта дружини позивача.
Згідно з позовом, рапорт від 23.02.2024 позивач надіслав до В/ч поштою 09.03.2024, підтвердженням чого є фіскальний чек. У фіскальному чеку адресатом вказаний ОСОБА_3 .
Докази того, що цей рапорт був отриманий В/ч, відсутні.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 (у редакціях, що діяли на час подання позивачем рапортів, на час звернення ОСОБА_1 до суду, у чинній редакції), перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, є такою сімейною обставиною, що дає військовослужбовцю, який приходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час воєнного стану право звільнитися з військової служби (за відсутності його бажання продовжувати військову службу).
Для реалізацій цього права військовослужбовець має подати відповідний рапорт.
Обов'язок В/ч розглянути рапорт військовослужбовця та, за наявності законних підстав, задовольнити рапорт, виникає з моменту отримання рапорту.
Відповідач отримання рапортів ОСОБА_1 не визнав, тому доведення цього факту, відповідно до частини першої статті 78, частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, було обов'язком позивача.
Докази, відповідно до статей 73, 74, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Пояснення позивача про обставини подання ним рапорту від 19.09.2023, про повернення цього рапорту без розгляду, фіскальний чек (без зазначення відправника), що підтверджує надіслання певної кореспонденції ОСОБА_6 , не є тими доказами, на підставі яких суд має встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Датою складення повного судового рішення є дата його ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна