04 липня 2024 р. № 400/4449/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тяннікової А.С., представника позивача Зудінова О.О., представника відповідача Бора Р.С. за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаМиколаївської митниці, вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, 54017,
провизнання протиправним та скасування наказу від 12.04.2024, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.04.2024,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати наказ Миколаївської митниці (далі - Митниця або відповідач) від 12.04.2024 № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу проведення митного аудиту Митниці з 20.04.2024;
стягнути з Митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2024 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що її звільнення відбулося з порушенням процедури, оскільки додаткову угоду про розірвання контракту не було укладено. Позивач зазначила, що відповідач видав наказ про її звільнення наступного дня після подання позивачем відповідної заяви, чим позбавив ОСОБА_1 можливості цю заяву відкликати. Позивач вважає, що поданням (до дня звільнення) заяви про відкликання заяви про звільнення вона висловила свій намір продовжувати службу, тому обов'язком відповідача, на думку позивача, було скасування наказу про звільнення. Також ОСОБА_1 зазначила, що «… на момент написання та подачі заяви про звільнення з роботи у позивачки було відсутнє свідоме самостійне волевиявлення про припинення трудового договору за угодою сторін, вона не бажала звільнятися з роботи, а заяву про звільнення написала перебуваючи в стані погіршеного здоров'я та душевного хвилювання …».
Митниця позов не визнала, у відзиві (арк. 26-30), зокрема, вказала, що наказ про звільнення позивача було видано на законних підставах, і відкликання позивачем в подальшому власної заяви не доводить протиправність наказу. Відповідач заперечив доводи позову про те, що звільнення (розірвання контракту) мало бути оформлено додатковою угодою до контракту.
Позивач подала відповідь на відзив (арк. 56-58), в яких зазначила, що її звільнення не може бути визнаним добросовісним, обґрунтованим та розсудливим.
Правом подати заперечення відповідач не скористався.
В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача просив у його задоволенні відмовити.
Як встановлено судом, наказом начальника Митниці від 17.07.2023 № 279-о ОСОБА_1 було призначено з 18.07.2023 на посаду начальника відділу проведення митного аудиту Митниці, на умовах строкового договору до призначення на цю посаду в установленому законодавством порядку переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану (арк. 11, зв., 12).
17.07.2023 начальник Митниці і позивач підписали контракт № 145 про проходження державної служби (далі - Контракт, арк. 7-11).
Строк дії Контракту - до 17.07.2026.
10.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника Митниці із заявою, в якій просила звільнити її з 15.04.2024 за згодою сторін (арк. 33).
На заяві від 10.04.2024 наявна резолюція від 11.04.2024 - «залишити без розгляду».
У доданій до відзиву службовій записці (арк. 35-36) зазначено, що така резолюція пояснюється тим, що 11.04.2024 позивач «… звернулась з проханням не брати до уваги … заяву, оскільки досягла усної домовленості з керівництвом про дату звільнення, за угодою сторін, саме 19.04.2024, через неможливість передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно уповноваженій особі до дати звільнення зазначеній в заяві (15.04.2024), відповідно до ст. 89 Закону України … «Про державну службу». Враховуючи вищезазначене, заяву про звільнення … від 10.04.2024 … залишили без розгляду …».
11.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника Митниці із заявою, в якій просила звільнити її 19.04.2024 за угодою сторін, відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 та частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» (далі - Заява, арк. 12, зв.).
12.04.2024 начальник Митниці, на підставі заяви позивача, видав наказ № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - Наказ, арк. 13). У пункті 1 Наказу вказано про припинення державної служби та звільнення 19.04.2024 ОСОБА_1 за угодою сторін та про розірвання Контракту. У преамбулі Наказу є посилання на пункти 2, 4 частини дванадцятої статті 311, пункт 3 частини першої статті 83, частину другу статті 86 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон), Порядок укладання контрактів про проходження державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 494 (далі - Порядок).
До відзиву Митниця додала доказ ознайомлення позивача з Наказом (арк. 38).
Згідно з пунктами 2, 4 частини дванадцятої статті 311 Закону, дія контракту про проходження державної служби припиняється:
за ініціативою державного службовця або за угодою сторін;
у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону, державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
У частині другій статті 86 Закону вказано, що державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
15.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до начальника Митниці із заявою, в якій вказала про бажання продовжувати виконувати умови Контракту і просила залишити Заяву без розгляду (арк. 13, зв.).
Начальник Митниці заяву позивача від 15.04.2024 залишив без розгляду (арк. 14).
17.04.2024 ОСОБА_1 знову звернулася до начальника Митниці із заявою, в якій, зокрема, вказала, що Заяву було подано під тиском; про зміст Наказу позивач дізналася лише 16.04.2024.
Листом від 23.04.2023 Митниця відповіла на заяву позивача від 17.04.2024 (арк. 15).
Правомірність Наказу та законність звільнення є предметом розгляду у цій справі.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Заяви позивача від 15.04.2024, від 17.04.2024 спрямовані на анулювання в односторонньому порядку попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.
Згідно з висновками Верховного Суду, таке анулювання не є законним (постанови від 31.08.2020 у справі № 359/5905/18, від 21.10.2021 у справі № 540/1615/19, від 16.02.2022 у справі № 591/4938/18, від 29.06.2022 у справі № 748/1266/21).
Так, у постанові від 31.08.2020 у справі № 359/5905/18 Верховний Суд вказав: «… якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов'язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін … судом не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення за угодою сторін було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність досягнутої домовленості з роботодавцем (без його згоди на таку зміну) …».
У постанові від 21.10.2021 у справі № 540/1615/19 Верховний Суд вказав: «… згідно із усталеною судовою практикою при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (роботодавцем) про припинення трудового договору за угодою сторін, такий договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) і працівника …».
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач заперечила наявність волевиявлення (угоди) сторін щодо припинення державної служби.
Так, підтвердженням відсутності наміру ОСОБА_1 звільнитися є те, що Заяву було подано під тиском (про це вказано у заяві позивача від 17.04.2024), а також те, що «… на момент написання та подачі заяви про звільнення з роботи у позивачки було відсутнє свідоме самостійне волевиявлення про припинення трудового договору за угодою сторін, вона не бажала звільнятися з роботи, а заяву про звільнення написала перебуваючи в стані погіршеного здоров'я та душевного хвилювання …».
Докази, на підставі яких було би можливо встановити існування зазначених обставин, суду не подані.
Підтвердженням відсутності наміру Митниці звільнити ОСОБА_1 (відсутності згоди відповідача з викладеним у Заяві) позивач вважає те, що відповідач не підготував додаткову угоду про розірвання Контракту. На думку позивача, саме підготовка, підписання уповноваженою особою Митниці такої додаткової угоди і надання її для підпису ОСОБА_1 було би належним підтвердженням волевиявлення Митниці на звільнення позивача за угодою сторін.
Суд ці доводи відхилив. Ані стаття 311 Закону, ані стаття 570 Митного кодексу України, ані Порядок (додатком до якого є «Типова форма контракту про проходження державної служби»), ані Контракт не містять положень, що вимагають підписання додаткової угоди про розірвання контракту про проходження державної служби, а також положень, відповідно до яких підписання додаткової угоди про розірвання контракту про проходження державної служби є передумовою для видання наказу про припинення державної служби та звільнення державного службовця.
Доказом того, що Митниця дійшла згоди з позивачем щодо її звільнення за угодою сторін 19.04.2024, є Наказ.
Суд встановив, що при звільненні ОСОБА_1 . Митниця порушень норм законодавства не допустила, доводи про протиправність Наказу не підтвердилися, тому підстави для скасування Наказу та для поновлення позивача на роботі відсутні.
Суд не перевіряв відповідність Наказу вимогам щодо добросовісності, обґрунтованості та розсудливості. Така перевірка, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Справа за позовом ОСОБА_1 до таких вказаних справ не належить, суд розглядав спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Миколаївської митниці (вул. Маріупольська, 57А, м. Миколаїв, 54017 ідентифікаційний код - 44017652) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Дата складення повного судового рішення - 08.07.2024.
Суддя В.В. Птичкіна