м. Миколаїв
08 липня 2024 р.справа № 400/3688/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаБерезанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), вул. Центральна, 41, с-ще Березанка, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57401,
провизнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору від 08.01.24 р. ВП № НОМЕР_3
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач або Березанський відділ ДВС), в якому просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 8 січня 2024 р. ВП № НОМЕР_3;
2) визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 8 січня 2024 р. ВП № НОМЕР_3.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: на примусовому виконанні в Березанському відділі ДВС з липня 2010 р. знаходиться виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь колишньої дружини аліментів. Як стверджує позивач, починаючи з 2010 р. ним такий обов'язок добросовісно виконувався та своєчасно сплачувались аліменти. В період з 2020 р. до 2022 р. позивач перебував за кордоном, у зв'язку з чим не міг своєчасно сплачувати аліменти. В березні 2022 р. позивача було призвано на військову службу за мобілізацією та зараховано до ВЧ НОМЕР_1 . 8 січня 2024 р. відповідач виніс спірні постанови про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору. Позивач вважає їх протиправними, так як заборгованість із сплати аліментів виникла не з його вини, а внаслідок протиправних дій відповідача, який несвоєчасно надіслав документи до ВЧ НОМЕР_1 для утримання з його грошового забезпечення коштів. Також позивач зазначає, що постанова про накладення штрафу не містить конкретної норми Закону України "Про виконавче провадження" на підставі якої накладено штраф та розрахунку заборгованості, до того ж спірні постанови не надсилались позивачу. Додатково позивач зазначив, що проходження ним військової служби є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та пояснив, що заборгованість із сплати аліментів виникла у позивача задовго до виїзду за кордон та введення воєнного стану в Україні. Позивач виїхав за межі України, не виконавши свого обов'язку із сплати аліментів. Документи виконавчого провадження, в тому числі і оскарженні постанови надсилались на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією, що не суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
При відкритті провадження у справі судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено такий строк.
При відкритті провадження у справі, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів.
В судове засідання представники сторін не з'явилася.
За приписами ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі наведеної норми, справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 26 липня 2010 р. відповідачем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2ц-4-3248/10, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 15 липня 2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, починаючи з 15 квітня 2010 р. і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця.
30 червня 2023 р. відповідачем були прийняті постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 29 554,46 грн. і постанова про накладення штрафу в розмірі 88 663,38 грн.
Як пояснив відповідач, зазначені постанови були ним самостійно скасовані, у зв'язку з невірним визначенням розміру штрафу.
В наступному, 8 січня 2024 р., відповідач прийняв постанови, які є предметом оскарження в даній справі:
- про накладення на позивача штрафу в розмірі 30% від суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 83 360,12 грн.;
- про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 27 768,71 грн.
Відповідно до ст. 71 ч. 14 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, передумовою стягнення з позивача штрафу, є наявність заборгованості із сплати аліментів в розмірі більшому ніж сума аліментів, яка належить до сплати за 2 роки.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження (липень 2010 р.) складає 336 700,24 грн., а заборгованість станом на грудень 2023 р. дорівнює 330 062,64 грн.
Як вказано в описовій частині постанови про накладення штрафу, станом на 1 квітня 2023 р. загальна сума заборгованості позивача із сплати аліментів складає 277 867,08 грн., відповідно, 30% - розмір штрафу згідно зі спірною постановою - 83 360,12 грн.
Зауваження позивача про те, що постанова про накладення штрафу не містить конкретної норми Закону України "Про виконавче провадження" на підставі якої накладено цей штраф, безпідставні, так як у постанові чітко визначена така норма - ст. 71 ч. 14 Закону.
Так само безпідставні доводи позивача про те, що постанова про накладення штрафу не містить розрахунку суми заборгованості, адже Закон України "Про виконавче провадження" не містить такої вимоги до даного виду постанови, а розрахунок заборгованості є окремим документом, який наданий самим позивачем.
Посилання позивача на те, що він аліменти сплачував самостійно, а в період 2020-2022 р., перебуваючи за кордоном, не міг виконувати цей обов'язок, суд до уваги не приймає, так як позивач не заперечує наявність заборгованості в розмірі, визначеному відповідачем, розрахунок заборгованості не оскаржує, а тому оцінка обставин щодо виникнення заборгованості та її розміру, лежить поза межами предмету доказування в даній справі.
З урахуванням викладеного, відповідач, встановивши, що позивач має заборгованість із сплати аліментів, яка перевищує суму аліментів за 2 роки, правомірно застосував штраф в розмірі 30% від суми такої заборгованості. При цьому, застосування такого штрафу у визначеному розмірі є обов'язком, а не правом відповідача.
З тих же засад суд оцінює питання правомірності постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ст. 27 ч. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Як вже зазначалось судом вище, сума заборгованості позивача із сплати аліментів складає 277 867,08 грн., 10% від цієї суми складає 27 768,71 грн. і саме такий виконавчий збір стягнуто з позивача.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що єдиною підставою для стягнення з позивача штрафу та виконавчого збору, є наявність заборгованості із сплати аліментів. Наявність такої заборгованості та її розмір підтверджено матеріалами справи, в тому числі і розрахунком відповідача. Позивач жодним чином не заперечив наявність такої заборгованості у визначеному відповідачем розмірі.
За приписами ст. 68 ч. 1, 3 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ст. 69 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків (ст. 70 ч. 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження").
Оскільки за виконавчим документом з позивача стягувались аліменти, на підставі вищенаведених норм, відповідач 30 червня 2023 р. прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (не є предметом оскарження в даній справі), яка була надіслана для виконання до ВЧ НОМЕР_1 .
Зауваження позивача про те, що він не отримував копії оскаржених постанов, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
В матеріалах справи маються докази направлення поштової кореспонденції відповідачем на адресу позивача, до того ж неотримання позивачем спірних постанов не є свідченням їх протиправності. Позивач в наступному отримав ці постанови та звернувся до суду з цим позовом щодо їх оскарження, що свідчить про реалізацію ним свого права на судовий захист.
За встановлених судом обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244-246, 287 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Березанського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (вул. Центральна, 41, с-ще Березанка, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57401, ЄДРПОУ 34992127) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А. О. Мороз