08 липня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1538/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати перерахувати і виплатити пенсію за віком з 14.02.2024 на підставі ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат (а.с.37-48).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на пільги щодо нарахування доплати за понаднормативний стаж, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Представник відповідача подав до суду відзив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки зважаючи на розмір пенсії за віком, який на даний час отримує позивач (6206,26 грн), проводити обчислення розміру пенсії за двоскладовою формою є недоцільним. Також, посилався на недотримання позивачем порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, а також на те, що з квітня 2021 року головне управління позбавлене функції фінансування виплатим пенсії, допомоги на поховання та інших виплат (а.с.55-58).
Дослідивши подані сторонами документи, суд встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 13.01.2014 отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку згідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зі слів позивача у січні 2024 року він звернувся до відповідача із заявою, у якій просив перерахувати пенсію відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.
Як вбачається з листа від 14.02.2024 №1820-1296/К-02/8-1100/24 відповідач розглянувши звернення позивача повідомив, що зважаючи на розмір пенсії за віком, який на даний час позивач отримує (6206,26 грн), проводити обчислення розміру пенсії за двоскладовою формою є для позивача недоцільним (а.с.28-27).
Незгода позивача із такими діями відповідача зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Спірні правовідносини справи регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-ІV) та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Матеріалами справи підтверджено, що з 13.01.2014 позивач отримує пенсію за віком, призначену зі зменшенням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Частиною 1 статті 49 Закону 796-ХІІ врегульовано, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-XII.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Позивач вважає, що має право на вищевказану надбавку.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Отже, з 11.10.2017 по-іншому врегульовано правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням осіб, які мають право на пільгову пенсію за нормами Закону № 796-XII.
Спірні відносини між сторонами виникли у січні 2024 року, коли позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Отже, питання щодо призначення позивачу надбавки за понаднормативний стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, щодо якого не дотримано зазначеної вище умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 12.12.2022 у справі № 280/656/20 у подібних правовідносинах.
Оскільки матеріалами справи не підтверджено, що позивач виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII.
Слід також звернути увагу, що позивачем оскаржено дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII. Однак, до матеріалів справи позивач не надав належних доказів звернення до відповідача із відповідною заявою та прийняття останнім рішення з цього питання. При цьому, як вбачається з листа від 14.02.2024 № 1820-1296/К-02/8-1100/24 відповідач лише повідомив, що зважаючи на розмір пенсії за віком, який на даний час позивач отримує (6206,26 грн), проводити обчислення розміру пенсії за двоскладовою формою є для позивача недоцільним (а.с.28-27).
Отже, на думку суду, вказана відповідь носить суто інформативний характер.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО