05 липня 2024 року Справа № 280/3559/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; ЄДРПОУ 32729463)
до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845),
Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8),
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (далі - позивач, ТОВ «ЗЛМЗ») до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010077 від 05 грудня 2023 року, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок інспектора в акті про те, що під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіку змінності водіїв. Позивач не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови та зазначає, що ним здійснювалось переміщення вантажу для власних потреб підприємства, а не в якості надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами на комерційній основі, у зв'язку з чим позивач вважає, що не є перевізником в розумінні Закону №2344-III. Крім того, зазначає, що водій мав при собі подорожній лист вантажного автомобілю та виконував роботу згідно Табелю обліку використання робочого часу, з урахуванням затверджених на підприємстві позивача графіків звітності. Таким чином, законодавець, хоч і передбачив наявність обов'язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов'язку для категорії осіб, які не надають послуги з перевезення вантажів, а перевозять вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників. Також позивач стверджує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувався без належного повідомлення, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати свої письмові пояснення/заперечення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 22.04.2024 за заявою представника ТОВ «ЗЛМЗ» застосовано заходи забезпечення позову та зупинино стягнення у виконавчому провадженні №74542468 на підставі виконавчого документа: - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ010077 від 05.12.2023 на суму 17 000,00 грн, що видана Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.
Ухвалою судді від 24.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області докази по справі, а саме: всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010077 від 05.12.2023, докази належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Ухвалою суду від 06.05.2024 залучено до участі в справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2).
07.05.2024 відповідачем 1 подано докази по справі та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки, індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіку змінності водіїв, тому був складений акт №005138. Крім того, щодо доводів представника позивача про наявність у водія подорожнього листа під час проведення перевірки, відповідач зазначає, що відповідно до Акту № 005138 від 01.11.2023 графа «номер дорожнього листа» порожня та відповідно до наданих під час проведення рейдової перевірки документів, вищезазначений документ був відсутній. Також відповідач зазначає, що позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів, є автомобільним перевізником в силу приписів Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) та Закону №2344-III. Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб'єктів, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку. Окрім зазначеного, відповідач просить суд врахувати, що згідно із п. 6.1. Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Крім того відповідач зазначає, що запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства направлено на адресу позивача завчасно, що спростовує твердження позивача щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи. Зважаючи на зазначене, вважає, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу винесено правомірно. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
15.05.2024 до суду надійшли пояснення, в якій представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано направлення на рейдову перевірку та щотижневий графік, що свідчить про неповне виконання вимог ухвали суду. Також зазначає, що позивач не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, як наслідок підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, передбаченого ст. 60 Закону №2344-III відсутні. Щодо належного повідомлення про розгляд справи зауважує, що відповідачем до суду не надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим відсутні докази його відправки та вручення.
16.05.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів з фіскальним чеком від 24.11.2023. Також роздруківкою трекінгу (№0600063416069), встановлено, що 27.11.2023 запрошення було отримано за довіреністю. Вказані дані, спростовується твердження позивача щодо неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
У ході рейдової перевірки, проведеної 01.11.2023, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на ділянці дороги 440 км + 330 м а/д Н-08 Бориспіль - Дніпро - Запоріжжя - Маріуполь, зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортний засіб марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №005138 від 01.11.2023, яким зафіксовані порушення: «Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону №2344-III, перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 чим порушено вимоги п. 6.3 Положення №340 або копія графіку змінності водіїв. Також зазначено в графі «у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III»: абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону №2344-III, а саме: відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_1 або копія графіку змінності водіїв.
Водій від підпису та пояснень відмовився, про що свідчить запис в акті №005138 від 01.11.2023.
13.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ТОВ «ЗЛМЗ» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010077, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджений порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567, у редакції чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Як визначено частинами першою та другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку (частина друга статті 49 Закону № 2344-ІІІ).
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення №340.
Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктами 6.2 та 6.3 Положення № 340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв'язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки документів, встановлених чинним законодавством, на підставі яких здійснюється перевезення. До таких документів, крім іншого, віднесено протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. У разі відсутності на момент проведення рейдової перевірки визначених законодавством документів, до перевізника застосовується штраф.
Актом рейдової перевірки №005138 від 01.11.2023 зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу у водія була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіку змінності водіїв, які відповідно до статті 34 Закону №2344-III та пункту 6.3 Положення №340 повинен мати водій.
При цьому, доводи позивача про протиправність спірної постанови зводяться до того, що позивач не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III та Положення №340, оскільки перевозив належний йому вантаж між власними структурними підрозділами.
Разом з тим, суд зазначає, що вимоги щодо наявності індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв спрямовані для забезпечення обліку робочого часу водіїв транспортних засобів, для уникнення понаднормової праці, що призводить до аварійних ситуацій на дорогах.
При цьому, такі вимоги встановлюються не лише до перевізників, які надають послуги з перевезення на комерційній основі, але й для осіб, які здійснюють перевезення вантажів за власні кошти, для власних потреб.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником сідлового тягача МАЗ-642205, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу бортового МАЗ 938660-044, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання».
Вказані транспортні засоби перебувають в оренді у позивача на підставі договору оренди рухомого та нерухомого майна від 11.03.2023 3КРМЗ/1870-23.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №3111 від 31.10.2023, автомобільний перевізник ТОВ «ЗЛМЗ» здійснював перевезення вантажу автомобілем МАЗ НОМЕР_1 , напівпричіп НОМЕР_2 , з пункту навантаження у м.Кривий Ріг до пункту розвантаження у м.Запоріжжі, замовник - ТОВ «ЗЛМЗ», вантажовідправник - ТОВ «ЗЛМЗ», вантажоодержувач - ТОВ «ЗЛМЗ».
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з пунктом 1.5 Положення №340, у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).
Тобто, відповідно до наведених норм автомобільним перевізником визнається, в тому числі юридична особа, яка здійснює за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Отже, позивач, який вантажним транспортним засобом здійснював за власний кошт переміщення товарів для власних потреб, також є автомобільним перевізником в силу приписів Закону №2344-III та Положення №340.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення №340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;
сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;
закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності;
транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об'єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об'єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.
Отже, Положення №340 передбачає звільнення від виконання його умов лише певну категорію суб'єктів, що здійснюють перевезення, до яких позивач не належить, оскільки є юридичною особою, яка використовує найману працю особи - водія, яким здійснювалось перевезення вантажу, а відповідно має здійснювати контроль за часом його роботи та відпочинку.
Чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не виділяє такої категорії перевезень вантажу, як перевезення вантажу для власних потреб юридичною особою, яка використовує найману працю водіїв, як і не передбачає надання якогось окремого, іншого, від визначеного Положенням №340, документа на підтвердження обліку часу роботи водія.
Отже, перевезення вантажів для власних потреб не може бути підставою для звільнення перевізника від виконання вимог законодавства щодо обліку робочого часу водія транспортного засобу, оскільки це суперечить меті та цілям нормативного регулювання відповідних суспільних правовідносин.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що під час перевірки у водія був в наявності табель обліку використання робочого часу, оскільки такий документ не входить до переліку, визначеного п. 6.3 Положення № 340. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що такі документи були в наявності у водія саме на момент рейдової перевірки та пред'являлись ним.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, відповідальність застосовується до усіх автомобільних перевізників, а не лише тих які надають послуги з перевезення вантажів на комерційній основі, за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Таким чином, відсутність у водія під час здійснення перевезення індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.
Суд відхиляє посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 у подібних правовідносинах, як нерелевантні, з огляду на суттєві відмінності в обставинах справи №240/22448/20 та даної справи.
Так, за обставинами справи №240/22448/20, особу автомобільного перевізника було встановлено органом Укртрансбезпеки зі слів водія транспортного засобу, і цю особу притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у той час як судами було з'ясовано, що власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, його водієм і автомобільним перевізником були різні особи.
Разом із тим, у даній справі відповідачем правильно визначено особу автомобільного перевізника, яким є позивач, що перевозив вантаж для власних потреб.
Щодо посилання позивача на те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувався без належного повідомлення позивача, суд зазначає таке.
Оформлення результатів перевірки та порядок застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 Порядку №1567.
Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. (пункти 20-22 Порядку №1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У постанові від 17.02.2022 у справі №280/1515/19 Верховний Суд зазначив що з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.
Відповідно до наданих доказів, 24.11.2023 відповідачем на адресу ТОВ «ЗЛМЗ» було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0600063416069 запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №91155/26/24-23 від 21.11.2023, який відбудеться 05.12.2023 з 10 год.00 хв. до 12 год. 00 хв.
Тобто відповідачем було завчасно та у належний спосіб направлено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до даних відстеження рекомендованого повідомлення про вручення, вказане поштове відправлення фактично було отримано за довіреністю 27.11.2023, що спростовує доводи позивача про неналежне повідомлення його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Також суд звертає увагу, що в постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 26 Порядку № 1567, Верховний Суд зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу можливості спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу (пункт 31 постанови).
Позивачем не спростовано факт порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, а тому відповідачем правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф на підставі положень ст. 60 Закону №2344-III.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не довів належними і достатніми доказами правомірність спірного рішення, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; ЄДРПОУ 32729463) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05.07.2024.
Суддя М.О. Семененко