08 липня 2024 року Справа № 280/6105/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 30.04.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 30.04.2023 на її банківський рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк» (одержувач: ОСОБА_1 , РНОКПП одержувача: НОМЕР_1 , рахунок: НОМЕР_2 , ІВАN НОМЕР_3 ).
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Пономаренком О.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.06.2024 серія АР №1183368.
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Позивач заявляє про порушення свого права відповідачем у період з 01.08.2022 по 30.04.2023, отже, про порушення свого права повинен був та міг дізнатися, починаючи з серпня 2022 року, внаслідок неотримання пенсійної виплати.
Водночас позов подано до суду 01.07.2024, тобто майже через два роки після початку виникнення спірних правовідносин та більше ніж через рік після їх завершення, отже - поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом.
При цьому, отримання листа у відповідь на заяву про надання роз'яснення щодо пенсійного забезпечення не змінює момент, з якого пенсіонер повинен був та міг дізнатись про порушення своїх прав в частині припинення виплати йому пенсії, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічним чином застосовано норми права Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21 тощо.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та надати суду докази поважності причин його пропуску.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір") .
У ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн., отже, сума судового збору за вимогою немайнового характеру, з урахуванням подання позову в електронній формі, становить (3028,00 х 0,4 х 0,8) - 968,96 грн.
У позові заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу зобов'язального характеру.
Таким чином, з урахуванням того, що позовну заяву подано в електронній формі, сума судового збору за подання даного позову становить 968,96 грн.
Всупереч вимогам ч.3 ст.161 КАС України, позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору.
У прохальній частині позову заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України “Про судовий збір”, інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Необхідно звернути увагу, що Законом України “Про судовий збір” не встановлено пільг зі сплати судового збору за критерієм предмету спору щодо захисту соціальних справ.
У справах такої категорії суд може звільнити від сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але єдиною підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.
Враховуючи наведене, висновок суду необхідність відстрочення (розстрочення чи звільнення від) сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, про її незадовільний майновий стан, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.
Зазначене свідчить про наявність обов'язку у особи, яка заявляє клопотання про відстрочення (розстрочення чи звільнення від) сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами, що її майновий стан є настільки незадовільним, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору позивач надає до суду Довідки про доходи позивача за період з 01.01.2022 по 30.06.2024 та за період з 01.01.2023 по 30.06.2024, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, з яких вбачається, що за період з січня 2022 року по червень 2024 року дохід позивача складає 87 094,10 грн, а за період з травня 2023 року по червень 2024 року - 61 744,34 грн, у тому числі з липня 2023 року по червень 2024 року - 52 988,52 грн.
Слід зазначити, що вказані документи не містять повної інформації про розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік (2023).
Водночас, виходячи з наявної у довідках інформації, можна дійти висновку, що сума судового збору за подання даного позову, яка становить 968,96 грн, не перевищує 5 відсотків розміру доходу позивача за один календарний рік перед зверненням до суду з даним позовом (52 988,52 грн/100% * 5% = 2 649,43 грн), отже не становить надмірного тягаря для позивача, майновий стан якого дозволяє здійснити відповідні витрати.
За наведеного вище, позивачем не надано належних доказів на підтвердження такого рівня майнового стану, який перешкоджає їй сплатити судовий збір у встановленому порядку та розмірі, що зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
За вищенаведених обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст.161, 169, 171, 241, 243, 248, КАС України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.); або обґрунтованої заяви про звільнення від сплати судового збору, підтвердженої належними та допустимими доказами; або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунені у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.О. Семененко