Справа №760/33434/18
2/760/1323/24
25 червня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
за участю секретаря - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування,-
20.12.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, у якій просить суд:
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 19 677,43 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 20.12.2017 року близько 18 год. 00 хв., водій ОСОБА_2 по вул. Зодчих в м. Вінниці, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечної швидкості та безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , та транспортним засобом Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/28035/17, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень на користь держави.
В судовому засіданні у справі № 127/28035/17 ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав.
Позивач вказує на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/6714270 з лімітом відповідальності 100 000 грн.
Розмір страхового відшкодування було визначено ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Звіту № 18/04 про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту розраховано з урахуванням зносу і розміру завданого збитку, яка становить: 40 738,91 грн.
Вказану суму страхового відшкодування було перераховано ПрАТ «СК «Провідна» 21.03.2018 року.
Однак, не погодившись з вищевказаною сумую та розрахунком, позивачем було ініційовано проведення оцінки матеріального збитку транспортного засобу, замовлення якого позивач доручив суб'єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 .
Відповідно до звіту № 18/187 від 27.03.2018 року, матеріальний збиток заподіяний Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП, складає 60 416,34 грн.
З висновком експертизи представник ПрАТ «СК «Провідна» ознайомлений, про що свідчить його підпис на Звіті № 18/187, примірник зазначеного Звіту відповідачем отриманий та переданий до філіалу страхової компанії.
Позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з вимогою щодо виплати йому різниці суми, між тією, яка була виплачена страховою компанією та тією сумую, яка була вказана в експертизі.
Разом з тим, відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування, про що вказано в листі.
Позивач не погоджується з такою відмовою ПрАТ «СК «Провідна» здійснити виплату страхового відшкодування, а тому звернувся до суду з позовом та, з огляду на викладені обставини, просить позов задовольнити.
20.12.2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.12.2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, - було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
26.02.2019 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання та оригінал квитанції про сплату судового збору, подані на виконання вимог ухвали суду від 24.12.2018 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2019 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2019 року, призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань, додаткових пояснень від позивача до суду не надійшло.
Відповідач ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надійшло.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.
Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав. Жодних заяв, клопотань з процесуальних питань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на адресу Солом'янського районного суду міста Києва не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 20.12.2017 року близько 18 год. 00 хв., водій ОСОБА_2 по вул. Зодчих в м. Вінниці, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху не вибрав безпечної швидкості та безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортними засобами марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , та Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018 року у справі №127/28035/17, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Відповідно до частини третьої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018 року у справі № 127/28035/17, вбачається, що ОСОБА_2 вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнав, підтвердив обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, щиро розкаявся.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Vento, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/6714270, з лімітом відповідальності 100 000 грн.
Розмір страхового відшкодування було визначено ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Звіту № 18/04 про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту розраховано з урахуванням зносу і розміру завданого збитку, яка становить: 40 738,91 грн.
Вказану суму страхового відшкодування було перераховано ПрАТ «СК «Провідна» 21.03.2018 року.
Позивач не погодився із розміром суми страхового відшкодування, яку було виплачено ПрАТ «СК «Провідна» та звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження.
Відповідно до Звіту № 18/187 про оцінку КТЗ Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 18.04.2018 року, матеріальний збиток заподіяний власнику КТЗ Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження, складає: 60 416 грн. 34 коп.
Звертаючись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, позивач, як на підставу позовних вимог, вказав на те, що він звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою щодо виплати йому різниці суми, між тією, яка була виплачена страховою компанією та тією сумую, яка була вказана в експертизі.
Разом з тим, відповідачем було відмовлено у здійсненні виплати різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування, про що вказано в листі, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У відповідності до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Положенням пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Тобто, право потерпілого самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди виникає у тому випадку, коли страховик при настанні страхового випадку не виконав вимог ст. 34.2 Закону. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив усі дії у відповідності до вимог закону, а саме направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку та встановлення розміру збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до листа від 24.04.2018 рпоку № 17-12/5069, ПрАТ «СК «Провідна» на звернення позивача щодо виплати різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування, повідомило наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Розмір страхового відшкодування було визначено ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Звіту №18/04 про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту розраховано з урахуванням зносу і розмір завданого збитку визначено в сумі 40 738,91 грн. (без ПДВ).
Вказану суму було виплачено позивачу 21.03.2018 року та він не заявляв про будь-які заперечення щодо вказаної суми.
Одночасно позивачу повідомлено, що рішення щодо розміру страхового відшкодування може бути переглянуто ПрАТ «СК «Провідна» у випадку надання позивачем документів, що підтверджують вартість відновлювальних робіт з ремонту транспортного засобу, та факт оплати таких робіт.
Вбачається, що позивач не оскаржував розмір страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Провідна» та прийняв його на власний рахунок без заперечень, тобто сума виплачена йому була узгоджена сторонами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у стягненні коштів з ПрАТ «СК «Провідна», оскільки страхова компанія правомірно сплатила страхове відшкодування на підставі Звіту №18/04 про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , яким визначено розмір завданого збитку в сумі 40 738,91 грн., будь-яких заперечень зі сторони позивача заявлено не було та сума відшкодування не оскаржувалась.
Таким чином, ПрАТ «СК «Провідна», належним чином в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед позивачем.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) підтвердила вищезазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020року у справі №755/7666/19,а також у постановах від 21.12.2022 справа № 369/13458/20; від 09.11.2022 справа № 366/2985/19; від 09.11.2022 справа № 497/470/2021 та інших.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Під збитками необхідно розуміти фактичні витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.
Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто рішення суду може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом-ч. 6 ст.81 ЦПК України.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
Як встановелно судом, позивач не погодився із розміром суми страхового відшкодування, яку було виплачено ПрАТ «СК «Провідна» та звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження.
Відповідно до Звіту № 18/187 про оцінку КТЗ Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 18.04.2018 року, матеріальний збиток заподіяний власнику КТЗ Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження, складає: 60 416 грн. 34 коп.
Звертаючись до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, позивач, як на підставу позовних вимог, вказав на те, що він звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою щодо виплати йому різниці суми, між тією, яка була виплачена страховою компанією та тією сумую, яка була вказана в експертизі.
Відповідно до листа від 24.04.2018 рпоку № 17-12/5069, ПрАТ «СК «Провідна» на звернення позивача щодо виплати різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою страхового відшкодування, повідомило наступне.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Розмір страхового відшкодування було визначено ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Звіту №18/04 про визначення вартості матеріального збитку пошкодженого Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту розраховано з урахуванням зносу і розмір завданого збитку визначено в сумі 40 738,91 грн. (без ПДВ).
Вказану суму було виплачено позивачу 21.03.2018 року та він не заявляв про будь-які заперечення щодо вказаної суми.
Одночасно позивачу повідомлено, що рішення щодо розміру страхового відшкодування може бути переглянуто ПрАТ «СК «Провідна» у випадку надання позивачем документів, що підтверджують вартість відновлювальних робіт з ремонту транспортного засобу, та факт оплати таких робіт.
Вбачається, що позивач не оскаржував розмір страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Провідна» та прийняв його на власний рахунок без заперечень, тобто сума виплачена йому була узгоджена сторонами.
Таким чином, позивач не обгрунтував з чого виходив при розрахунку щодо стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» 19 677,43 грн. - різниці суми, між тією, яка була виплачена страховою компанією та тією сумую, яка була вказана в експертизі, проведеної за замовленням позивача. Оскільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди винна особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задволенні позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи норми ст. 141 ЦПК , оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 15, 16, 22, 979, 988, 990, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.07.2024 року.
Суддя О.М. Букіна